Сьогодні львів’яни зможуть побачити фільм про польську окупацію Галичини

logo
39672_sogodni_lviv_jani_zmozhut_pobachiti_film_.png


Шановні Львів’яни й гості міста!

16 листопада 2016 року продовжуємо показ документально-історичних фільмів про визначні події історії України та стрічок, що формують історичнупам’ять українців із циклу «Історія в кадрі» в рамках реалізації спільного проекту Громадського руху «Зарваницька ініціатива», Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”, ГО “Пліч-о-пліч заради майбутнього”, ГО “Громадська варта”, ОУН, “Громадянська позиція” та Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Покази відбуваються щосереди з 15-00 до 16-00 у приміщенні ЛОУНБ (читальний зал) за адресою: м. Львів, просп. Шевченка, 13

16 листопада 2016 року пропонуємо фільм:

“1930 рік Польські окупанти в Галичині Пацифікація 1930 Polish occupants in Galicia pacification” (2015)

Жанр: документальний

Країна: Україна

Виготовлено: 5 канал

Тривалість: 00:15:24

Polish occupants in Galicia pacification_ (2015) _html_aef5bee0

Сценарій: “Пацифікація” Східної Галичини. Загони польської поліції та кавалерії роззброїли 800 сіл, заарештувавши близько 5 тис. учасників антипольського руху. 50 чоловік було вбито, 4 тис.покалечено, спалено 500 українських будинків. Міністр внутрішніх справ Польщі Славой-Складовської пізніше визнав: “якби не пацифікація, то в Західній Україні ми мали б збройне повстання, для придушення якого необхідні були б гармати і дивізії солдат береза-Картузька — концентраційний табір, створений польською владою в 1934 році в місті Береза-Картузька За українськими джереламиУ, таборі утримувалося близько 5 тисяч українців. . Арештанти носили полотняний одяг із круглою полотняною шапочкою, на ногах — дерев’яні постоли. . Щоб ув’язнені не сідали, підлога постійно поливалася водою. Їм заборонялося розмовляти. Долею в’язнів була виснажлива робота й голодний пайок. Жорстоке поводження з боку табірної адміністрації було нормоюТільки під час так звані пацифікації умиротворення. ….. закрито понад 300 православних храмів, частину з яких було знищено, назва «Галичина» була офіційно замінена на Східна «Малопольща», репресувалися українські політики, припинялося фінансування освіти українською мовою. У декількох містах були розпущені українські школи та гімназії 1930 роЦІ у цілій Галичині залишилося лише 4 державні школи з українською мовою навчання Особлива увага каральних загонів була приділена не тільки місцевим активістам, вчителям, священикам, але й всім українським установам — школам, осередкам Просвіти, кооперативам. Під час акції у кожному селі окремі мешканці піддавалися «екзекуції» — побиттю, систематично руйнувалося майно селян, громадських установ та кооперативів. Арештованих за заздалегідь складеними списками збирали в громадських приміщеннях, де кожному наносили 25-30, а то й більше ударів нагаєм, при цьому принижуючи ще й морально, тобто примушуючи лаяти Україну, виголошувати заздоровниці на честь Юзефа Пілсудського (пол. Józef Klemens Piłsudski), співати польський гімн[4]. Нарузі піддавалися всі прояви українства: написи українською мовою, цвинтарі Січових Стрільців, портрети Франка та Шевченка. Громади кожного населеного пункту, де проводилася пацифікація, також мали сплатити контрибуцію польській поліції та армії продовольством, худобою та фуражем. На практиці побиття людей та руйнування майна супроводжувалося ще й відвертим пограбуванням населення. Загалом, каральна акція не стільки мала на меті виявлення винуватців саботажу, скільки загальний терор проти цивільного, у переважній більшості невинного населення, що мало стати карою за нелояльність

Слава Україні та її Героям!

Запрошуємо всіх бажаючих у бібліотечний кінозал.

Адміністрація

А поділитися?