Соломія Стус: “У сучасного театру є майбутнє!”

logo
solomija_stus_u_suchasnogo_teatru_e_majbutne.jpg


основна7 липня у нашому місті виступив дивовижний мистецький колектив – актори Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича із «страшно смішною» виставою «Кредит для камікадзе» за п’єсою Анатолія Крима «Євангелії від Івана».  Її режисер – тернополянин народний артист України Олег Мосійчук. Але мало хто знає, що одну з головних ролей виконує наша краянка, наймолодша акторка театру Соломія Стус. Випускниця кафедри театрального мистецтва Тернопільського Національного університету ім. В. Гнатюка (куратор нар. артист України В’ячеслав Хім’як). Спілкуючись із молодою актрисою, отримала неабияке задоволення. Мені імпонують її світогляд, роздуми про життя, громадянська позиція. Театр багато гастролює  країною і поза її межами. Колектив щойно повернувся із творчої поїздки до міста Устрики-Дольні (Польща), де презентував програму у стилі ретро.   

– Соломіє, наскільки знаю, у Твоїй родині вже давно сформувалась династія на ниві юриспруденції: бабуся, мама, старша сестра. І раптом – театр.

– На другому курсі зрозуміла, це моє. Мене вабить сцена. Вона має сильну енергетику. Одного разу я ніби доторкнулась до цього простору і відчула його, у буквальному значенні цього слова. Коли з нею зливаєшся (з енергетикою сцени – авт.), тоді легко вживатися в роль, пропускати її через себе.

– Що означає у Твоєму акторському житті слово «прем’єра»?

– Це великі переживання: найперше, як сприйме глядач? А головне, ти виходиш на сцену із заслуженими і народними… На перших хвилинах – бігали «мурашки» по тілу від хвилювання. Але коли повністю віддаєш себе на всі сто відсотків, тоді входиш в смак, з’являється відчуття співпраці. Страх миттю щезає. Коли входиш в дію з акторами – «голова» повністю занурюється у п’єсу. Все зайве щезає.

– Що Ти відчуваєш після того, як відіграла у виставі?

– Іноді – порожнечу, але не завжди. Коли глядач нагороджує щедрими оплесками, повірте, виростають крила. Мені здається, що треба мати якусь енергозбираючу батарейку, щоб трошечки щось залишати ще й собі. Наразі я тільки вчуся це робити.

– Глядачі бувають різними?

– Так, є добрий глядач, є розумний. Адже текст у виставі має ще й підтекст. І як важливо, коли глядачі вловлюють-прочитують те, що насправді недомовлене, але насправді надзвичайно важливе. От, хоча б, взяти «Кредит для камікадзе». Це надзвичайно актуальна сучасна вистава, яка змушує кожного замислитися, роззирнутися довкола: стривай, а як я живу? Що доброго зробив у житті?

– Ти вже встигла зіграти чимало ролей?

– Актори завжди вчаться і набувають досвіду у казках. Саме так відбувається професійний ріст. Адже кого-кого, а дитину неможливо обманути. Діти щирі і правдиві, через те не терплять фальші в інших. У «Золотому ключику» я зіграла Артемона. І коли дитя на сцену винесло шоколадки для Мальвіни й Артемона… а потім ще й захотіло сфотографуватися, повірте, це щасливі миті у житті. Тоді я пишаюся собою і міркую: «Зробила!». Ще була Сорока в «Курочці-рябі», Зелена Мара у «Сміливці Іванкові» (Надії та Адама Цибульських), Прибульчика у «Прибульчику» (автор Євген Тищук, постановка Цибульських). Серед серйозних ролей – молода жінка у «Лавині» Олександра Короля, Мелашка у «Кайдашевій сім’ї» Івана Нечуя-Левицького, Сніжана у «Втечі від реальності» Тетяни Іващенко.

– Як тобі вдається залишатися собою, адже процес вивчення кожної нової ролі може поглинути особистий простір?

– Я намагаюсь не думати про неї, іншим словом – видихнути.

  

– А яка улюблена роль?

– Найбільше люблю Анжелку і роль молодої жінки у «Лавині». У виставі «Кредит для камікадзе» мені дуже комфортно. Я кайфую! До слова. Її режисер Олег Мосійчук надзвичайно геніальний. Про таких кажуть – на своєму місці. Як людина – приємний у спілкуванні. До кожного актора вміло знаходить ниточку, по якій актор самостійно «рухається». І вона завжди правильна.

– І наостанок. У сучасного театру є майбутнє?

– Звичайно. Адже театр допомагає збагатитись духовно. А загальнолюдські моральні цінності ще ніхто не відміняв.

Від себе додам. Зазирнула на сторінку Соломії (Фейсбук) і прочитала добрий відгук від Василя Пазія. Ну як тут не поділитись! «На днях був у Львівському театрі ім. Ю. Дрогобича (м. Дрогобич) на виставах «Втеча від Реальності» і «Кредит для Камікадзе». Такого теплого прийому глядача, як у цьому театрі, я ще не зустрічав. Дякую усім , у мене море приємних вражень. Актори Молодці! Браво! Щиро дякую за прекрасну гру народним артистам України Адаму Цибульському, Аллі Шкондіні, Олександру Морозову, заслуженим артистам України Сергію Дудці, Ірині Осламенко, Надії Цибульській, акторам Соломії Стус, Ользі Дейнеці. Це просто когорта ГЕНІАЛЬНИХ АКТОРІВ!!!».

Валентина Семенюк / ТеНьюз

Залишити відгук Facebook

А поділитися?



Вам має сподобатись...