Століття Людкевича

logo
39482_stolittja_ljudkevicha.jpeg


Солов’їна країна-25 їде на Львівщину і розповідає про видатного композитора, який народився, коли людство лише починало знайомитись з електрикою, а відійшов у кращий світ на початку ери комп’ютерів.

Наш герой Станіслав Людкевич (24 січня 1879 – 10 вересня 1979) – легендарний український композитор, педагог і фольклорист.

Життєвий шлях

Народився Станіслав Пилипович 24 січня 1879-го року в місті Ярослав (після трагічної операції Вісла у 1945-му місто відійшло до Польщі). Батько вчителював у народній школі, а мати займалась вихованням дітей. Саме вона і прищепила малому Станіславчику любов до народної пісні. Музику майбутній композитор любив з дитинства, із радістю займався на фортепіано. А вчителем у нього був Михайло Вербицький, той самий автор українського гімну.

Писати музику Людкевич почав ще у школі. В 1898-му році переїздить до Львова, де вступає до місцевого університету на філологічний факультет. Після закінчення навчання Людкевич почав викладати у музично-драматичному Інституті ім. Лисенка. Там тоді ж він зібрав і видав першу збірку народних пісень рідного краю “Галицько-руські народні мелодії”.

В 1903-04 роках Людкевича призвали на військову службу до австрійського війська. Юнакові пощастило і служити йому випало у Відні, де власне службу виходило поєднувати із музичним навчанням у найвідоміших музичних педагогів та теоретиків австрійської столиці. Після повернення до Львова у Людкевича починається плідний творчий період. Він пише багато власних творів та робить обробки народної музики. Найвідомішими творами композитора є симфонія-кантата “Кавказ”, кантати “Заповіт” на слова Шевченка та “Наймит” на слова Франка та багато інших.

                                 Людкевич і його Заповіт Шевченка 

Коли почалася Перша світова, Людкевича знову забирають австрійського війська. Він воює на східному фронті проти росіян, але невдовзі потрапляє до полону і до кінця війни у 1918-му перебуває у казахському Церовську. По дорозі додому на деякий період зупиняється у Києві, де вирують українські визвольні змагання. У столиці молодої республіки Людкевич багато спілкується з представниками творчої інтелігенції, серед яких виділяються відомі композитори Стеценко та Леонтович.

Після повернення до Львова Станіслав Людкевич продовжує свою творчу діяльність, викладає у Львівській консерваторії, професором якої стає у 1939-му році. Другу світову Людкевич переживає у Львові, який не залишає ані під совєтами, ані під нацистами. Творчу кар’єру відновлює вже після завершення війни. В 1964-му році у часи “відлиги” Людкевича нагороджують Шевченківською премією за твори з шевченківського циклу.

Унікальний аудіозапис, зроблений у 1966-му році, на якому Людкевич розповідає про І. Франка 

Помер Станіслав Людкевич на 101-му році життя у 1979-му році. Похований на львівському Личаківському кладовищі.

За що пам’ятати:

– За довжелезну творчу кар’єру, так потужно натхненну українським народним колоритом

– За важливу наукову діяльність у дослідженні українського фольклору

А поділитися?