Святослав Вакарчук, Марк Зархін та Іван Яковина розповіли про свої улюблені місця у Львові

logo
105868_svjatoslav_vakarchuk_mark_zarhin_ta_ivan_.jpeg


НВ попросило розповісти лідера групи Океан Ельзи Святослава Вакарчука, ресторатора Марка Зархіна і журналіста Івана Яковину про улюблені й секретні місцях Львова, які найбільш б передавали атмосферу цього міста.

Святослав Вакарчук, співак:

З туристичних вулиць моя улюблена – Вірменська. Там розташована одна з найстаріших, найкрасивіших церков – Вірменська церква та її ансамбль, дуже красивий, ХIV–XV ст. Тож обов’язково походіть навколо та зайдіть усередину. До речі, саме там знімали епізоди до фільму Три мушкетери. 

Ще одна причина любові до цієї вулиці – там оселилося мистецьке об’єднання Дзиґа. Одна з перших продюсерських агенцій Львова. Саме вони заплатили перший в історії групи Океан Ельзи гонорар за виступ у клубі Лялька. Як зараз пам’ятаю, ми отримали тоді $ 70 за кожний виступ.

Якщо ми говоримо про вулицю Вірменську та Дзиґу, то поруч з ними було кафе Лялька. Там відбувалися перші виступи не лише Океану Ельзи, але й багатьох інших виконавців. У кожному місті був такий клуб. Наприклад, у Лондоні – Marquee, у Гамбурзі – Kaiserkeller, у Сіетлі – Moore Theatre, де починала Nirvana. А у Львові була Лялька. То культове місце для покоління 1990‑х.

Вулиця Староєврейська. Фото: Depositphotos

Вулиця Староєврейська. Фото: Depositphotos

Третє місце — ще одна цікава вулиця, з іншого боку площі Ринок від Вірменської,— вулиця Староєврейська. На ній, по‑перше, є дуже смачна кав’ярня Цукерня. Вона одна з перших почала робити смачну львівську кондитерку, ми казали: “Така, як у бабусі”. На Староєврейській був і магазин музичних інструментів, де Океан Ельзи вперше придбав серйозні інструменти. Ми виграли грант Фонду Відродження і на ці гроші купили музичні інструменти. Це був 1996 або 1997 рік…

Якщо говорити про центральні вулиці, то раджу побувати на одному з дахів. Можна піднятися на боковий дах біля площі Ринок, де знімався кліп до пісні Океану Ельзи Холодно, і побачити красиві краєвиди Львова. Над кафе Гасова лямпа теж гарний дах. Львівські дахи мене дуже приваблюють! 

Зазирніть у Стрийський парк. Він не найстаріший, йому десь 130 років, парк Костюшка [офіційно парк ім. Івана Франка] – старший. Але Стрийський дуже красивий і впорядкований – чимось нагадує той, що у віденському палаці Шонбрунн. Це місце, де я в дитинстві багато гуляв, бо жив неподалік.

Марк Зархін, ресторатор:

Марк Зархін 

Я кайфую за сніданком на терасі в центрі Львова та із сумом пригадую, як ще декілька років тому площа Ринок і вулиці, що від неї відходять, були суцільною автостоянкою, бруківка викладена так, що жінки ламали підбори, а півтори вуличних тераси пропонували хіба що “банячкову каву”.

Яким чином та чому Львів так швидко і дивовижно змінився? Напевно, накопичений століттями потенціал високої побутової культури львів’ян, грубо запханий у совкову бочку на довгі роки, нарешті випустили на волю. І раптово з’ясувалося, що коли з двох варіантів концепції ресторану – суші-бар або заклад галицької кухні – ми обираємо останній, це є не бізнесовим суїцидом, а навпаки – цікавою та фінансово привабливою справою.

Мультикультурність та багатонаціональні барви Львова, а також перетин торгових шляхів зі сходу на захід та з півночі на південь сформували у нас західноєвропейські смаки, але з відчутним присмаком сходу та півдня. Галицьку кухню загалом легкою не назвеш. Наваристі зупи – такі як український білий борщ, польські флячки, вірменська пажиброда або єврейська зупа по‑бердичівськи – розпочинали галицьку трапезу важкенькою розмовою з лівером галичан. 

Але то все, як кажуть у нас, “мале пиво”, поки не зачепимо тістечка, львівські тістечка – андрути і птисі, сирник і кремувка. І все це з наливками та кавою, завареною по‑східному! Тільки не кажіть мені знов про калорії, бо ковбаски, голонка, фальшивий заєць, банош та засипана капуста вже трамбуються в моєму шлунку і серці.

Іван Яковина, кореспондент НВ:

Хто прагне розважитися у Львові влітку, важливо знати одну місцеву особливість. Через те, що майже весь центр міста є пішохідним, клубна активність перекочовує з приміщень на вулиці. Щойно звечоріє, люди “виринають” із барів, кав’ярень і ресторанів і складають святкову, галасливу, веселу юрбу.

У цьому сенсі вельми принадні вулиці Краківська, Вірменська та Братів Рогатинців. Там зосереджена величезна кількість закладів із найрізноманітнішою аудиторією. Всі ці люди рано чи пізно вибираються на повітря, перетворюючи на “клуби” цілі вулиці. Нещодавно відреставрована (пішохідна) вулиця Лесі Українки теж швидко увірвалася до цього списку. 

Ще одне неочевидне вуличне місце з кав’ярнями, клубами та ресторанами на будь-який смак – це проїзд Крива Липа, по якому, до речі, проїхати не можна. Про існування цього місця знають далеко не всі, бо обидва входи туди – це непримітні арки з вулиць Дорошенка та Січових Стрільців. Проте Липа – одне з найбільш атмосферних і душевних місць у Львові. 

Фото: Лібрарія

Фото: Лібрарія

Один із найкращих пивних барів України — Човен — розташований у верхній частині Вірменської вулиці. Він відкрився нещодавно, але вже став місцем зборів львівської богеми, експатів, айтішників та подібної публіки. Туристів там загалом небагато. Серед решти схожих закладів цей паб вирізняється величезним вибором крафтового пива та дуже доброю музикою. Відмінний варіант для початку вечора. Тим, кому хочеться чогось спокійнішого, з джазовим концертом, камерною атмосферою, підійде легендарна Дзиґа, розташована десятьма метрами вище. Це кафе-галерея з багатющою історією та пречудовою музикою.

Лібрарія — ще одна місцина, орієнтована на любителів джазу. Живі концерти там щовечора. Окрім цього, у Лібрарії є принаймні дві сталі переваги — відмінні коктейлі та дуже приємний інтер’єр. Є, щоправда, і складність: цей заклад “секретний”, його не просто відшукати. Можу дати підказку: шукайте Сергія Параджанова!

Любителям українського крафту та галасливих веселощів обов’язково слід відвідати Театр пива Правда. Його шукати не доведеться: величезний будинок на розі площі Ринок неможливо пропустити. Тамтешній головний пивовар — американець Корі МакГіннес — вже кілька років б’ється над рецептом створення унікального львівського пива, яке лунатиме на весь світ. Поки цього не сталося, але досягнуті результати вже вражають..

Тим, хто хоче львівського колориту і не бажає нудитися в оточенні неспокійних туристів, варто зайти в Христофор на початку вулиці Івана Франка. Цей бар розташований в тому приміщенні, де раніше мешкав овіяний легендами андеграундний клуб Буковскі.

А поділитися?