ТОП-5 пасажів Львова

Погляд на відомі торговельні споруди міста: сто років після гучного відкриття.

На початку ХІХ століття у лексикон львів’ян входить нове слово “пасаж” – торгівельні споруди, якими активно забудовували променади Львова. Пропонуємо Вам заглибитися в історію і оцінити не лише комерційні викрутаси тогочасних підприємців, але й архітектурні, мистецькі нюанси, якими переповнені згадки про відомі міські пасажі.

Пасаж Феллерів

Розташований на теперішній вулиці Михальчука, з’єднує проспект Свободи із вул. Наливайка. Основною точкою пасажу можна вважати помпезний чотириповерховий будинок за проектом архітектора Артура Шлеєна (тепер проспект Свободи, 35 

Раніше пасаж був “пристанком” адвокатів, кравців, лікарів, також тут були склади сукна, текстильних товарів та транспортне бюро. Крамниці розміщувались на перших поверхах (партерах) житлових будинків. 

У 1908-1909 рр. фасадну кам’яницю при вул. Карла Людвіґа перебудували під керівництвом архітектора Фердинанда Касслера у стилі постсецесійного неоісторизму з елементами модернізованого бароко та ренесансу. Тоді встановили дві алегоричні жіночі скульптури на аттику – «Комерція» та «Комунікація», їх автором вважається Петро Війтович.

Частину пасажу з боку вулиці Тиктора було зруйновано під час ІІ Світової війни. На цьому місці у 1970-х збудували котельню.

Пасаж Гаусмана

Зараз відомий під назвою Проїзд Крива Липа, розташований у самісінькому центрі Львова, з’єднує вул. Дорошенка та вул. Січових Стрільців.

З’явився у місті у 1895 році, на замовлення тодішнього власника “Гранд-Готелю” Єфраїма Гаусмана. Готель складає єдиний комплекс із пасажем, тож нумерація будинків ведеться саме від нього.

У ХХ столітті пасаж встиг змінити декілька назв: Дуршляс (нім. Durchlass – прохід, у 1942 р. – до 1944 р.), Жовтневий проїзд (1950 р., з приходом більшовиків), із 1992 — проїзд Крива Липа. Назва походить від понад 150-річної липи, яка стоїть посеред пасажу.

Ще в радянський час тут приторговували пиріжками, концепцію “пасажу з рестораціями” зберегли й донині.

Свого часу у будинку №5 розташовувалось єврейське товариство «Цеірей Єгуда», у будинку №7 — синагога  «Ахіезер», товариство «Агават Ціон», а також школа вивчення ївриту «Сафа Берура». А в будинку №8, де у 1894 — 1901 роках містилося фотоательє Мартина Аппеля, відбувся перший кіносеанс у Львові (вересень 1896).

Пасаж Міколяша

Відомий львівський пасаж на вул. Коперника,1, який свого часу відповідав найкращим європейським зразкам.

Збудований впродовж 1899 — 1900 рр, за проектами Альфреда Захаревича та Івана Левинського, з’єднував вулицю Круту (тепер — Вороного) із відгалуженнями до вул. Лінде (тепер — Ф. Ліста).

Перший будинок пасажу був збудований 1892 року за проектом Яна Шульца для родини аптекарів Міколяшів (які також мали аптеку “Під золотою зіркою” із 1828 року).  Примітний тим, що 1853 року тут вперше засвітилася гасова лампа,  яку винайшли фармацевти Ян Зег та Ігнатій Лукасєвич, що працювали в аптеці Міколяшів.

Тут розміщувались крамниці (порцеляни, солодощів, квітів), кав’ярні (ресторан Орловського, кав’ярня Гугета), офіси фірм, фотосалон та перший стаціонарний кінотеатр («Уранія», він же – «Сінефон»). У міжвоєнний період в пасажі було два кінотеатри («Втіха» та «Пасаж»).Огорожі вікон і вхідні ґрати імітували рослинність формою та забарвленням. Під скляним дахом були вмонтовані великі алегоричні живописні панно, можливо, пензля Тадея Попеля.

Ввечері пасаж сяяв ілюмінацією, взимку опалювався. Пасаж зруйнувала німецька бомба 22 червня 1941 року. 

Пасаж Андреоллі

Один із найстаріших пасажів Львова, який бере початок від відкриття цукерні швейцарцем Домініком Андреоллі 1803 року, на площі Ринок, 29. Згодом тут з’явилось декілька крамниць із невеликим базаром (товари лежали на хідниках під стінами).

З’єднує площу Ринок із вулицею Театральною, розташований на місці проїзду між двома кам’яницями.

Торцеві стіни брами прикрашали кольорові розписи на яких були зображені мішки з екзотичними прянощами, пальмові дерева, таємничі фруктові дерева на яких ростуть пряники та медівники. 

Пасаж Грюнерів

Розташований на пл. Григоренка, 5 (колишня — пл. Смолки), споруджений 1912 року за планами Юзефа Пйонтковського. З’єднував площу із вулицею Колонтая (Менцинського).

Обидва будинки сполучались внутрішнім подвір’ям з аркадою. Будинки №5-7-9 на протилежному боці вулиці Менцинського мали колись спільне велике внутрішнє подвір’я-пасаж з численними єврейськими крамницями.

У глибині будівлі працював кінотеатр «Марисенька», перейменований у радянський час на «Піонер». Зараз тут працює театр «Воскресіння», створений Ярославом Федоришиним.

За матеріалами з мережі.