У Бога сміття немає. Як звільнити Львів від відходів не на день, а назавжди
Чому сміттєва криза з екологічної проблеми може стати суспільною, чому вивезення відходів не є виходом і чим ми всі можемо допомогти сортувальній лінії.
Ззовні львівська сміттєва криза може виглядати як політична вистава, проте для львів’ян це справжня біда. Й не лише через сморід, антисанітарію та загрозу інфекцій: знижується рівень довіри всередині громади, виникають конфлікти, діалог із органами місцевого самоврядування ведеться мовою погроз. А головне – немає відчуття, що посадовці та органи влади, що відповідають за місто, знають, як розв’язати проблему стратегічно – на роки й десятиліття, а не лише на день-два, поки сміттєві контейнери знов наповняться. Відповідь на запитання «що робити?» шукали учасники дискусії «Львів без сміття: місія (не)реальна?», організованої дискусійною платформою «Твоє місто Львів».
«Не треба нам допомагати – не заважайте!»
Позицію міської влади формулює голова фракції «Самопоміч» у Львівській міській раді Андрій Шевців. За його словами, Львів готувався до комплексного розв’язання проблеми сміття віддавна, а чотири роки тому почалися предметні переговори з Європейським інвестиційним банком. «Тепер ця тема переросла в політику», – констатує Шевців, стверджуючи, що центральна влада «створює перепони для розв’язання проблеми, яку сама створила».
Його однопартієць із обласної ради Роман Кізима називає підписаний у квітні меморандум, за яким сміття зі Львова мали приймати дев’ятнадцять полігонів, елементом блокади. «Нас почали підганяти, а зараз ми бачимо, що обласна державна адміністрація не може знайти місця, де можуть приймати сміття зі Львова. За рік сміттєвої кризи не проведено ревізії полігонів області. В нас є дуже багато землі, не придатної ні для чого, але жодної ділянки не виділено», – каже він, хоча визнає провину міської влади в тому, що за цю проблему взялися запізно.
Львів має достатньо ресурсів, аби самостійно вивозити своє сміття, питання лише в полігонах, готових його приймати. «Керівник області пропонує нам допомогти. Не треба нам допомагати! Не створюйте проблеми, не заважайте! Не треба чинити тиск на наших партнерів!», – говорить Андрій Шевців. За його словами, міських голів тих міст, які готові приймати відходи зі Львова, залякують, а в компаній, що займаються вивезенням, правоохоронні органи вилучають документи.
Чому в Червонограді може бути полігон, а у Львові ні?
«Мене ніхто не лякав. Не було ні погроз, ні телефонних дзвінків. Але, коли я приймаю відходи зі Львова, люди питають мене: навіщо ти це робиш?», – реагує міський голова Червонограда Андрій Залівський. Його місто погодилось приймати 10 тон сміття зі Львова на день, а також відходи з Кам’янки-Бузької, Жовкви та інших міст, які до минулого року вивозили своє сміття на Грибовицьке сміттєзвалище.
У Червонограді, розповідає Залівський, сімнадцять років тому виникла аналогічна проблема. Всі сільські та міські ради в околицях відмовились приймати відходи з сімдесятитисячного міста, яке щодня продукує 40-50 тон сміття. «Ми не кричали про блокаду, а облаштували тимчасовий полігон у межах міста. А згодом побудували ще один, сучасний, із сортувальною лінією, на який зараз приймаємо сміття зі Львова. І зараз ми чуємо, що в межах Львова не можна робити полігон. Отже, в Червонограді можна, а у Львові ні?», – говорить мер.
Червоноград добровільно почав приймати сміття зі Львова відразу після трагедії в Грибовичах. Тепер робить це вимушено – проти волі мешканців міста, каже Андрій Залівський. Водночас Червоноград отримує від Львова чималі гроші. Вартість утилізації кожної тони сміття – 287 гривень, а на додачу до того міський бюджет отримує 1133 гривні субвенції. На ці гроші вже купили машину для латання доріг, а також оголосили тендер на закупівлю шредера – подрібнювача сміття, що дозволить зменшити його обсяги.
«Головна проблема – цілковита недовіра людей»
Якщо Львів здатний платити такі гроші за утилізацію сміття в Червонограді, каже депутат міської ради Роман Іванців, то може й збудувати повноцінний сучасний полігон за західними стандартами. Гроші на це в міському бюджеті є.
«Головна проблема – цілковита недовіра людей, викликана як масовим вкиданням негативу засобами масової інформації, так і бездіяльністю влади», – каже депутат. І розповідає про поїздку до села Добряни Миколаївського району, де Львову пропонували ділянку для полігону. Делегацію з обласного центру навіть не пустили до народного дому, де львів’яни планували озвучити свою пропозицію. Аналогічна ситуація склалась на Яворівщині, коли під полігон пропонували територію колишнього підприємства «Сірка»: всі органи самоврядування прийняли рішення про заборону облаштування сміттєзвалища.
За словами депутата міськради Михайла Дідуха, обраного від Рясного, блокування пресувальної лінії на території заводу «Львівсільмаш» – також наслідок недовіри й відсутності діалогу. «Рік тому хтось прийняв рішення і, не поговоривши з людьми, тихенько встановив цей прес. Не ігноруйте думку громади! Колись була пропозиція запустити п’ять сортувально-пресувальних ліній у Львові, то запустімо їх усі разом! Ряснянці бояться, що сміття з усього Львова будуть возити до них», – говорить депутат.
Компанія «Грінера Україна», якій належить пресувальна лінія на «Львівсільмаші», зараз вивозить сміття з Личаківського та Галицького районів в інше місце – на вулицю Богданівську, де має перевантажувальну станцію. Видання «Варіанти» днями зняло цю станцію з повітря:
«Ця купа зменшується, – запевняє пан Михайло, що представляє на дискусії «Грінеру». – Її не стане за кілька днів, щойно ми матимемо куди вивозити відходи. Ми обдзвонюємо всі полігони, їздимо до їхніх керівників, маємо дуже багато договорів із усіма, але їх не виконують – кажуть, що немає місця».
Сміттєва криза – не лише екологічна, а також суспільна
«Дякую мешканцям району за розуміння», – каже Іван Лозинський, голова Личаківської районної адміністрації. За його словами, перевантажувальна станція «Грінери» розташована у місці, де можливо проводити дезінфекцію, та не загрожує довкіллю. «Якби сьогодні в кожному районі зробили перевантажувальну станцію та запустили прес, не довелося б перекривати вулиці. Так ми помаленьку вийшли із проблеми», – говорить він.
На Городоцькій працює перевантажувальна станція Залізничного району, яку адмініструє ЛКП «Львівспецкомунтранс». Район, за словами учасників дискусії, має найменші проблеми з вивезенням сміття.
Гірша ситуація в Шевченківському районі: із двох сотень майданчиків сто тридцять переповнені. «Понад вісімсот тон сміття лежить не землі!», – розповідає голова Шевченківської районної адміністрації Надія Банах.
Її колега з Франківського району Тарас Гнида називає себе «переможцем за кількістю перекритих вулиць». «Я багато спілкуюся з людьми й хочу передати їхній крик. Вони змучились від фарисейства. Ми не можемо дати собі раду, ми самі себе знищуємо. Це біда не лише екологічна, це може бути біда суспільна», – застерігає він, натякаючи на конфлікти, що виникають через перекриття вулиць.
«Ми повинні відмовитись від місцевого егоїзму», – додає депутат міської ради від «Громадянської позиції» Юрій Кужелюк. На його думку, місто повинне почати будівництво сміттєпереробного комплексу на ТЕЦ-2. Депутат наголошує: важливо, щоб комплекс залишався у комунальній власності, адже узалежнюватись від приватного підприємства в цій сфері небезпечно. Роман Зафійовський із Комітету підприємців Львівщини погоджується: «Якщо кінцевий бенефіціар – та ще й монополіст – буде приватним, я не заздрю майбутнім львівським міським головам. Перевізники можуть бути приватними – нехай між ними відбувається конкуренція».
«Вивезення відходів не є розв’язанням проблеми»
Консультантка зі сталого розвитку Львівської міської ради Ірина Миронова дивується, що, говорячи про сміттєву проблему, її розв’язання зводять до вивезення відходів. «Нью-Йорк, Сіеттл, багато європейських міст передусім дивляться на те, хто і скільки генерує відходів. Дуже багато того, що йде у сміття, можна лише спалити; Європа ж відмовляється від спалення, бо після нього залишається 30% відходів, які шкодять довкіллю і які все одно потрібно десь складати. Вихід один – менше смітити», – каже експертка. До прикладу, в Нью-Йорку сімсот тисяч мешканців збирають органічне сміття та переробляють її на компост. Також міська влада заохочує служби ремонту, аби речі служили довше й не потрапляли на смітник.
Ініціатива Zero Waste Lviv, яка займається зменшенням кількості відходів, працює з організаторами фестивалів, керівництвом компаній, кав’ярнями та ресторанами, переконуючи їх смітити менше.
Стратегія поводження зі сміттям, ухвалена міськрадою чотири роки тому, вже передбачала сортування, однак вона складена з розрахунком на Грибовицьке сміттєзвалище. Ірина Оршак, депутатка міської ради від «Народного контролю», вважає, що тотальне сортування має стати основою стратегії поводження з відходами у Львові. «Потрібно окремо збирати органічне сміття, яке зараз смердить, окремо – пластик і скло. Вивізши органіку, ми наведемо лад на вулицях Львова», – каже вона. Також депутатка пропонує 1 вересня провести в усіх школах уроки екокультури, аби пояснити дітям, як поводитись із відходами.
«Зараз на кожному засіданні ми виділяємо нові кошти на сміття, – обурюється Михайло Дідух. – А скільки ми витратили на пропаганду сортування сміття? Швейцарію, кажуть, тридцять років учили сортувати. Ми вже рік утратили».
Сміття не існує, усе це – вторсировина
Контейнери для різних типів сміття у Львові – поки що бутафорія. Пан Михайло з компанії «Грінера» визнає, що відходи з усіх контейнерів потрапляють до однієї купи. Адже поки що компанія не має ресурсів, щоб окремо вивозити та здавати вторсировину підприємствам, які її переробляють. Однак сортувати сміття, відокремлюючи органіку, все одно важливо хоча б тому, що сортувальні лінії на зразок червоноградської дають раду лише сухому сміттю. А якщо відокремити пластик, об’єм відходів зменшується в кілька разів.
Андрій Корнат, колишній заступник голови ОДА, з лютого 2017 року очолює Центр моніторингу соціальних програм та контролю за призначенням та виплатою пенсій та допомог при обласній раді. «У нас сорок праівників, які продукують майже вісімдесят кілограмів сміття щомісяця. Три чверті – макулатура. Решта – пластик і біосміття. Кілограмів десять іде в загальний бак, усе решта ми сортуємо. Біосміття складаємо у спеціальні пакети, що розкладаються за три роки», – розповідає він. На думку Корната, саме комунальні заклади мали би першими показати приклад цивілізованого поводження з відходами.
«80% об’єму сміття – суха фракція. Почніть сортувати сміття в себе в хаті, й ви побачите, що органіка становитиме максимум двадцять відсотків. Допоможіть сортувальній лінії», – закликає Андрій Корнат.
«Сміття – це сукупність ресурсів, і те, що не можна переробити – лише 10% від його загальної кількості», – додає Тетяна Чучко, власниця верміферми, про яку вже писало Tvoemisto.tv. Зараз вона з однодумцями готує для Львова концепцію переробки органічних відходів.
Підбиваючи підсумок, Андрій Корнат цитує отця Олега Кіндія: «Господь створив світ і людину, але я ніде не читав, що він створив сміття. У природи немає сміття і в Бога немає сміття. Воно є в нашій голові і в роті брудних політиків».
«Твоє місто»
