У Львові показали ікони, вишиті за допомогою риб’ячої кістки

26.05.2018, 15:03

У музеї “Тюрма на Лонцького” виставили ікони, вишиті за допомогою риб’ячої кістки. Ув’язнені жінки вишивали, ховаючись від наглядачів. Про це повідомляє ZAXID.NET. 

Ці вишивані речі, які вдалося зберегти і відреставрувати, виставили у музеї “Тюрма на Лонцького”. У музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів, що на вул. С. Бандери, діє виставка “Колір молитви”. Всі експоновані вишивані речі були створені у цій тюрмі у 1940-х роках. Серед представленого – хустка, одна з найцінніших, бо жінки тишком-нишком вишивали її гуртом.

“Біля кожного вишитого фрагментика на цій хустці є ініціали кожної засудженої – прізвище і ім’я. Може, навіть псевдо, бо, бачимо, є вишитий надпис “Гора”. Напевно, різні професії мали ці жінки, бо є вишитий нотний стан. Тож одна з них могла бути музиканткою. А ще тут зображена, до прикладу, тюрма, так засуджена собі її уявляла”, – розповіла художниця-реставраторка музею Ірина Дуткевич.

Вишивали вони, не маючи ні ниток, ні голки.

“Вони вишивали нитками, витороченими з їхнього власного одягу. І голка була зроблена з кістки риби, це риб’яча голка. Не знаю, чи в’язням часто давали рибу їсти. Може, просто ця голка якось передавалася від однієї жінки до іншої”, – пояснила Ірина Дуткевич.

У тюремних коридорах музею виставили речі, які були створені політичними в’язнями у засланні. Серед усього – вервичка, зліплена з хліба. А ще елементи сорочки Марії Биць, яку та вишивала ще у 30-х роках, а пізніше взяла з собою на заслання у Сибір. Тепер її правнучка хоче пошити собі з цими узорами новий стрій.

Деякі експонати випозичені на різний термін. Одні передали з Самбора та Червонограда. Інші принесли рідні. А от на другому поверсі музею “Тюрма на Лонцького” символічно виставили речі в’язнів другого етапу протистояння радянській системі. Це 1960-80-ті роки.

“Маємо сорочку, яку Ірина Калинець вишивала для свого чоловіка Ігоря Калинця. Спочатку у таборі, пізніше у засланні. А вже після повернення до Львова її довишивала свекруха. Не випадково, що ми експонуємо сорочку за ґратами. Вона дуже добре представляє репресії проти самої сім’ї: ув’язнена дружина – для свого ув’язненого чоловіка”, – розповіла наукова співробітниця музею Ірина Єзерська.

У музеї експонують і кримінальну справу Ірини Калинець, випозичену з архіву СБУ до кінця цього тижня.

Кожна вишита деталь – обереги в’язнів, які супроводжували їх у найважчі часи. Тому “Колір молитви” тепер буде постійною експозицією.

В музее “Тюрьма на Лонцкого” выставили иконы, вышитые с помощью рыбьей кости. Заключенные женщины вышивали, прячась от надзирателей. Об этом сообщает ZAXID.NET. 

Эти вышитые вещи, которые удалось сохранить и отреставрировать, выставили в музее “Тюрьма на Лонцкого”. В музее-мемориале жертв оккупационных режимов, на ул. С. Бандеры, действует выставка “Цвет молитвы”. Все экспонируемые вышитые вещи были созданы в этой тюрьме в 1940-х годах. Среди представленного – платок, одна из самых ценных, ибо женщины тайком вышивали ее вместе.

“У каждого вышитого фрагментик на этой платке есть инициалы каждого осужденного – фамилия и имя. Может, даже псевдо, потому, видим, является вышитый надпись” Гора “. Наверное, разные профессии имели эти женщины, потому что есть вышитый нотный стан. Поэтому одна из них могла быть музыкантом. А еще здесь изображена, к примеру, тюрьма, так осуждена себе ее представляла “, – рассказала художница-реставратор музея Ирина Дуткевич.

Самое поразительное, что вышивали они, не имея ни ниток, ни иглы.

“Они вышивали нитками, витороченимы с их собственной одежды. И игла была сделана из кости рыбы, это рыбья игла. Не знаю, заключенным часто давали рыбу есть. Может, просто эта игла то передавалась от одной женщины к другой” , – пояснила Ирина Дуткевич.

В тюремных коридорах музея выставили вещи, которые были созданы политическими заключенными в ссылке. Среди всего – четки, слепленная из хлеба. А еще элементы рубашки Марии Быць, которую и вышивала еще в 30-х годах, а позже взяла с собой в ссылку в Сибирь. Теперь ее правнучка хочет сшить себе с этими узорами новый строй.

Некоторые экспонаты випозичени на разные сроки. Одни передали из Самбора и Червонограда. Другие принесли родные. А вот на втором этаже музея “Тюрьма на Лонцкого” символически выставили вещи узников второго этапа противостояния советской системе. Это 1960-80-е годы.

“Есть рубашку, которую Ирина Калинец вышивала для своего мужа Игоря Калинца. Сначала в лагере, позже в ссылке. А уже после возвращения во Львов ее довишивала свекровь. Не случайно, что мы экспонируем рубашку за решеткой. Она очень хорошо представляет репрессии против самой семь ‘и: заключенная жена – для своего заключенного мужа “, – рассказала научный сотрудник музея Ирина Езерская.

В музее экспонируются и уголовное дело Ирины Калинец, випозичену из архива СБУ до конца этой недели.

Каждая вышитая деталь – обереги заключенных, сопровождали их в самые трудные времена. Поэтому “Цвет молитвы” теперь будет постоянной экспозицией.