У Львові уроки про права людини проводили в Тюрмі на Лонцьког

logo


Упродовж 15-17 листопада у Національному музеї-меморіалі в рамках XIII мандрівного фестивалю кіно про права людини відбулися заходи спеціальної програми для груп школярів різних районів м. Львова.

15110500_218132031948317_4830941531298666330_o

З нагоди 40-річчя створення Української Гельсінської Групи співробітниця музею Ірина Єзерська розповіла усім групам школярів, що приходили на фестивальний перегляд і обговорення фільмів, про правозахисний рух в Україні часів радянської окупації. Учні отримали змогу ознайомитися не тільки з біографіями найактивніших членів УГГ, мету діяльності, інструменти боротьби, а також із репресіями тоталітарного режиму проти інакодумців та побачити в музейній експозиції умови їхнього ув’язнення.

Завдяки екранній презентації учні довідалися про таких засновників та членів УГГ, як Микола Руденко, Петро Григоренко, Оксана Мешко, Ніна Строката-Караванська, Мирослав Маринович, Олекса Тихий, Левко Лук’яненко, Василь Стус.

Учні 9 класу СШ № 20 м. Львова переглянули фільм Сергія Лисенка «Мова» про волонтерську ініціативу запровадження безкоштовних курсів української мови в російськомовних регіонах. Під час обговорення, яке провадила Ірина Єзерська, школярі висловлювали цікаві погляди на проблему двомовності, статусу державної мови, пагубні наслідки русифікації і її відголосок сьогодні, проводили паралелі між історією і сучасністю. Оскільки вони хотіли отримати можливість розширити свої знання, то їм була влаштована спеціальна екскурсія музеєм, яку провела Вікторія Садова.

За модерування Ірини Єзерської фільм «Очищення» (реж. С. Лисенко) переглянули також і учні 9 класу СШ № 74 (Рудно. 14-річні підлітки висловили цікаві думки з приводу необхідності люстрації в Україні, розказали про своє розуміння проблеми корупції і шляхи оптимізації державотворчих процесів, а також про свій власний досвід активної громадської роботи.

Обговорення фільму «Кроулі: кожному ковбою потрібен свій кінь» (модератор Ігор Дерев’яний, старший науковий співробітник музею) з’ясувало, що дітей з СЗШ № 55 вразило те, що може хтось жити у трейлері за відсутності телефону та Інтернету не деінде, а в Америці! Проте усі відзначили життя головного героя цікавим та цілеспрямованим на мету.

Розмова точилася про взаєморозуміння та взаємовідчуття між людиною та твариною, а також про дружбу, турботу, підтримку. Було заторкнуто питання прав тварин в США та проблему знущання над тваринами. Дискусія виникла щодо права людини на самореалізацію та вплив оточення на реалізацію цього права. Двоє учнів поділилися своїми планами на майбутнє стосовно вибору майбутньої професії. На погляд модератора аудиторія виявилася більш пасивна, аніж активна, чого і слід було очікувати від дітей цього віку.

Однак це не завадило учасникам дискусії зійтися на тому, що право обирати свій фах та майбутнє є невід’ємним правом громадянина на самореалізацію в суспільстві, котре зобов’язане сприяти реалізації цього права. Право на самореалізацію є складовою досягнення людиною не лише певного статусу в суспільстві, а також і складовою морально-психологічного розвитку та стану людини, котре характеризується поняттям «щастя».

15-літні учні Львівської ЗОШ №43 у супроводі двох літніх педагогів склали аудиторію для перегляду фільму «Reve ta stohne on tour». Цю стрічку української режисерки Надії Парфан, яка розповідає про поневіряння закордоном і на Батьківщині двох музикантів із Києва, обрала для обговорення модераторка Вікторія Садова.

«Не знаю хто в підлітковому віці – а особливо серед хлопців – не хотів створити свого музичного гурту для творчого самовияву, тому сподівалася, що фільм стане ключиком до розмови про проблеми, дотичні до теми дотримання прав людини, а саме: гідний життєвий рівень, міграція, безробіття, свобода висловлювання тощо», – зізналася модераторка, для якої окрім іншого особливим випробуванням стало вирозуміле з’ясування із глядачами доцільності нецензурної лексики та оголеної натури в окремих епізодах фільму.

Глядачі жваво реагували на побачене з екрана. Вони визнали, що фільм їм сподобався і був цікавим, однак головних героїв вони не розуміють, бо навіщо грати таку незвичну музику, яка не може принести виконавцям комерційного успіху. У цьому класі не виявилося жодного, кому б такі твори сподобалася. Відповідну до своїх смаків музику молодь слухає не через ЗМІ, яким довіряє наполовину, а з Інтернету, звідки отримує загалом доступ до інформації.

Школярі охоче називали улюблених виконавців, – і це впереваж були представники поп-культури. Лише одна дівчина запевнила, що любить рок. А двоє хлопців поділилися історією про створення власного музичного гурту. З погляду глядачів, для реалізації творчої особистості неодмінною умовою, окрім натхнення, є гроші. Вони чудово розуміють, що саме незадоволені матеріальні потреби, змушують їхніх родичів емігрувати в пошуках заробітку або виїжджати на закупи, бо «за тисячу гривень в нас не виживеш». Школярі під успіхом розуміють заробляння великої кількості грошей, а не самовираз.

Ці представники молодого покоління вважають, що людині для того, аби досягнути успіху необхідні здоров’я, свобода і мета, але головне – чималі статки. На їхню думку, домагатися дотримання прав людини можна через суд, чи екстремістськими методами прямої дії, хоча під час обговорення аудиторія дійшла до висновку, що може бути ефективним також і ненасильницький шлях, як от створення громадських правозахисних організацій тощо.

Дев’ятикласники із молодою вчителькою ЗОШ № 87 узяли участь у перегляді фільму «Люди, які прийшли до влади», обговорення якого модерував Ігор Дерев’яний.

Учні ділилися на активну більшість та пасивну меншість. Також була присутня гіперактивна четвірка. Дискусія розпочалася з питання чи потрібні права людини та громадянина і чи права громадянина – це лише «право грати на комп’ютері в ігри». Дискусію вдалося повернути таким чином, що деструктивна поведінка «четвірки» дала теми для обговорення та навіть раціональні тези в процесі обговорення.

Діти були вражені частиною фільму, де жінка побивається за своїм загиблим племінником і висловлює невдоволення «владою» (бойовиками), за що її було названо провокатором та забрано до будівлі штабу бойовиків. Було обговорено ймовірну долю цієї жінки, при чому жарт «четвірки» про можливість розстрілу цієї жінки був ймовірним трагічним варіантом розгортання подій.

Дітей здивувало бажання населення окупованого Донбасу бачити присутність російських військ, та одна учениця пояснила це явище впливом пропаганди. Школярі звернули увагу на мирні гасла мешканців Донбасу та ксенофобські стереотипи щодо України, відзначивши, що люди під впливом пропаганди перетворилися на «зомбі», при чому ступінь бомбування залежить від оточення, кола спілкування та офіційних джерел інформації.

Під час дискусії було проведено паралелі між явищами в ЛНР та ДНР та в СРСР, зокрема назви спецслужб (НКВД) та методів їх діяльності, обговорено роль пропаганди та залякування людей. З огляду на це дійшли висновку, що люди на окупованому Донбасі живуть в епосі Другої світової війни і мислять критеріями, котрі нав’язала їм пропаганда, витворена ще в радянські часи.

16 та 17 листопада у музеї відбулись перегляди двох документальних фільмів, українського режисера Сергія Лисенка серед школярів львівських шкіл, а саме учнів 9-х класів (СЗШ №31 Франківського району м. Львова, ЛУГГ Львівська українська гуманітарна гімназія ім. О. Степанів Залізничного району м. Львова). Модераторкою їхнього обговорення виступила історик Ольга Зброжко.

Учні роздумували про вибір перед вимушеними переселенцями, переглянувши стрічку «Крим SOS /2016/», що присвячена агресивній анексії української території (Кримського півострова) Росією, де відбувається масове порушення прав свободи етнічного населення Кримського півострова.

Фільм викликав інтерес в учнів та жваве обговорення термінів “анексія”, “мігранти”, “внутрішньо переміщені особи”, “репресії”, “волонтер”, “громадська організація”, “депортація”.

Школярі висловлювали захоплення позицією українських військових, які зберегли вірність та присягу Україні, а також занепокоєння фактами викрадень, ув’язнень та арештів жителів Криму які не погоджуються з окупаційною політикою Росії. Модераторка нагадала їм про сучасного в’язня Кремля, Олега Сєнцова, українського кінорежисера та письменника, який є жителем Криму і був неправомірно арештований через вияв своєї громадянської позиції, яка проявлялась зокрема у своїй творчості.

Учні були щиро зворушені позицією кримських татар, зокрема у вияві одиночних мирних пікетів за свободу дотримання своїх прав і свобод, адже йдеться про порушення всіх базових принципів прав людини.

Документальний фільм «Хоттабич та його команда /2015/» виявився не менш захопливим та спонукав до гарячої дискусії. Під час обговорення учні наголошували на відвазі волонтерів екстрених медичних екіпажів, високій професійності надання першої медичної допомоги в зоні АТО. Школярі ділилися враженнями про небезпечні реалії – так.зв. “дорогу смерті” та долі людей котрі залишивши сім’ї рятують життя українських воїнів. Учні підтвердили здивування від браку професійних медичних кадрів про яке говорили команда волонтерів у фільмі. Ділились своїм досвідом допомоги військовим під час актуальної війни, засвідчили неоціненну роль волонтерів у допомозі українському війську.

«Обидві роботи знаного українського документаліста Сергія Лисенка, надзвичайно професійні, яскраво характеризують жанр короткого документального кіно, просякнуті справжніми емоціями – “справжніх людей” з високо-професійною операторською роботою, де кожен кадр промовляє до глядача. Адже, йдеться про події нашого сьогодення і про людей які ризикуючи та жертвуючи своїм життям творять українську історію ХХІ століття», — підсумувала модераторка Ольга Зброжко.

Загалом усіх музейних модераторів вразила обізнаність дітей із символом цьогорічного Docudays UA (талісман Олімпіади 1980 року у Москві), а також уміння активістів аналізувати та робити висновки щодо побаченого; швидко перемикатися від емоційної реакції на сюжети фільму до логічного аналізу інформації; аргументовано висловлювати свою точку зору.

Джерело: lonckoho