У Львові відкрили виставку “Текстиль як зброя”

В експозиції,  що її представили у приміщенні Марійського товариства «Милосердя» (вул. Руська, 10), представлені гобелени  Лесі Крип’якевич, Наталії Паук та Стефанії Шабатури. Доробок цих майстринь, випускниць Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер – Львівська національна академія мистецтв) об’єднує те, що своєю творчістю вони ще у 1970 – 1980-х роках відновлювати глибинний зв’язок з нашою праісторією. Прикладом є, зокрема, гобелени “Касандра” Стефанії Шабатури (1971) та “Вершники”  Олександри Цегельської-Крип’якевич (1979).

Стефанія Шабатура (1938 – 2014) проектувала і ткала гобелени. Про її творчість написано в 6-му томі «Історії мистецтва України». Громадська активістка. Брала участь у роботі львівського Клубу творчої молоді «Пролісок», розповсюджувала самвидав. 1970-го разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист Валентина Мороза. 1972 року за «антирадянську агітацію і пропаганду» за ст. 62 ч. 1 КК УРСР покарана п’ятьма роками таборів суворого режиму і трьома роками заслання. До Львова повернулася 1979-го. Була членкинею Української Гельсінкської групи. Співавтор листів і звернень до міжнародних і радянських організацій. Активно працювала у львівських організаціях  «Меморіалу» та Народного руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої УГКЦ.

Наталія  Паук (1939 – 2006) – також дуже яскрава представниця львівської школи художнього текстилю. Мистецтвознавці, оцінюючи її творчість, говорять про розкішність кольору, наголошуючи на тому, що цей  живописний компонент завжди є константою у творах мисткині. Її гобелени “Крига скресає” (1980), “Вересень” (1980), “Шепіт” (1981), “Поле” (1982) стали вагомим внеском в  історію сучасного українського мистецтва.

Олександра Крип’якевич-Цегельська – член Спілки художників України, активна громадська діячка, учасниця руху опору.  Невістка відомого українського історика Івана Крип’якевича. Родом із фамілії Цегельських, де було дев’ять поколінь священиків.  Її роботи є окрасою музеїв, палаців культури, театрів Звенигорода, Рівного, Дубна, Львова, Москви і навіть далекої Марійської Республіки. Творила неймовірні гобелени – ткані картини (портрети, багатофігурні композиції), і серед них, зокрема, – «Вертеп», «350 років Києво-Могилянській академії» (оби­два – 1971), «Лісова пісня» (1972), «Міс­то князя Лева» (1974), «Коріння» (1977)…

Історик мистецтва, професор Роман Яців називає виставку «Текстиль як зброя» дуже достойною.

Залишається додати, що творчість ткаль Стефанії Шабатури, Наталії Паук та Лесі Крип’якевич представлена у межах святкування 70-ліття Львівської національної академії мистецтв.

Вхід на виставку – вільний.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото Павла ПАЛАМАРЧУКА.