У пошуках пошукового собаки. Хто допоможе родичам зниклих безвісти?
Зниклий безвісти. Банальна фраза правоохоронців, що означає безсилість та незнання правди. Для багатьох людей, котрі живуть з цією фразою, вона якраз є найголовнішою. Спочатку, поки знайдене тіл не підтвердить найстрашніші прогнози, жевріє надія і віриться в краще.
Далі перемагає логіка і настає відчай. Від неможливості просто по-людськи поховати рідну людину. Страшні думки про непоховані останки, про неможливість допомогти. Сльози. Розпач.
У такій невідомості ось уже другий тиждень перебуває пані Люба, дочка, яка не знає, що сталось з її батьком. Вся родина в розпачі оббиває інстанції правоохоронних органів та МНС, намагаючись знайди просту відповідь: де їх батько та дідусь?
«Мій батько Берендеєв Валентин Єгорович пішовпо грибив ліс у селі Княжий МістМостиського району ще в понеділок минулого тижня, о 13.00. Не повернувся. У 20 годині ми подзвонили дільничному з Княжого Мосту. Він приїхав з працівниками, подивились, зняли відбитки пальців, взяли кепку тата, склали акт, понятих і написали «зниклий безвісти». Ми запитали, чому безвісти, адже ви ще його не шукали? На що дільничний відповів – а ми й не будем, бо не маємо людей.
Після того ми дзвонили на 102 і всі можливі гарячі лінії, МВС, МЧС…Після обіду у вівторок приїхали пару дівчат-слідчих, вдягнуті невідповідно до лісу. Походити близенько, і ясно нічого не знайшли.
Приїхали без собак, бо як нам сказали, кінологічна служба в нас давно скорочена і собак у них нема. На кордоні нам сказали те саме – собак службових нема і не буде. МЧС приїхало в п’ятницю, п’ятеро осіб і знову без собак.
Зниклий безвісти Валентин БерендеєвМожливо він десь впав, закотився в якусь яму, лежить без свідомості. Або, якщо вже його немає…(плаче) то хоча б трупний запах почують. Йому 81 рік. При такій спеці запах був би чути, і собака його б знайшла», – розповіла свою історію донька зниклого пнсіонера.
Чому людину, яка зникла вже майже два тижні тому, не шукають з собаками? Ми вирішили дізнатись про це безпосередньо в начальника кінологічного центру ГУНП Віктора Світухи.
«У нас повідомлення про цю ситуацію не було, на протязі цього часу нашу кінологічну службу ніхто не викликав», – зразу ж заявив він.
На заперечення, про те, що люди до них уже звертались, але працівники приїхали без собак, Віктор Дмитрович відповів :
«Ми, звісно, можемо поїхати, але це потрібно робити зранку, бо в таку спеку вдень ніяких запахів не буде. Також потрібно якусь річ зниклої людини, якусь ношену і не прану. Крім того, щоб викликати кінологів з собаками, треба організувати транспорт, щоб машина за ними приїхала»
Начальник кінологічної служби також прокоментував особливості роботи районних служб: «У Мостиськах кінолога немає. В Городку також. Кінологи є лише в кількох містах області – у Сколе, Стрию, Старому Самборі, Сокалі. Якщо ж стаються якісь непередбачувані ситуації в інших райцентрах, то викликають нас з обласного центру. Але при наявності усього однієї машини, ми тримаємо її лише на випадок вбивства або замінування. Якщо вони (родичі) хочуть, щоб ми приїхали, то їм не буде накладно попросити когось на машині, відвезти двох кінологів і собак, що б ми виїхали. Або хай зв’язуються з Мостиським РУВД, щоб виділили машину для довозу кінологів».
На відміну від транспортного забезпечення із наявністю собак у кінологів ніби все в порядку.
«Є 14 собак, які шукають людей. Одна собака навчена на пошук трупів. Є також собаки, які спеціалізуються на пошуку наркотиків та вибухівки», – запевнив Віктор Світуха.
У цих тісних вольєрах живуть львівські пошукові собакиПроте, як виявилося, не все так оптимістично, як розповідає кінологічний начальник. Для собак використовуються лише 7 вольєрів, які орендуються в Укрзалізниці. Більшість собак утримуються в клітках. А для нормального утримання службова собака потребує саме вольєру, до того ж із зимівником та предбанником – територією вигулу у вольєрі. Кажуть, що собак узагалі тримають вдома, що взагалі суперечить всім нормативним положенням по утриманню службових собак.
Візьмемо, для прикладу, наказу Міністерства Внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з організації службової кінології в Національній гвардії України», який дає чітку інструкцію як утримувати і поводитись з службовими собаками.
1) містечко для розміщення службових собак та розплідники обладнуються електроосвітленням та огороджуються глухим парканом заввишки не нижче 2 м з хвірткою і дзвінком та воротами, які повинні мати надійний засув і бути завжди зачиненими;
2) для утримання собак споруджуються спеціальні приміщення – павільйони. Кожний павільйон будується на 5-10 або 10-20 вольєрів для собак і складається із суміжно розміщених вигулів і кабін (додаток 9) або вольєрів (додаток 10) з установленням дерев’яних розбірних будок (додаток 11), які встановлюються в середині або зовні задньої частини вольєра. Відстань між павільйонами повинна бути не менше 10 м. Фасадом їх розміщують у північних районах на південь, а в південних – на північний схід. Для кожного дорослого собаки виділяється вольєр, який нумерується;
3) вигул вольєра завдовжки 3 м, завширшки – 2 м, заввишки – 2,2 м. Перегородки між вольєрами повинні бути глухими та заввишки 2,2 м. У передній частині вольєра встановлюються двері розміром 1,8×0,7 м з надійним засувом. Як правило двері повинні відчинятися всередину;
5) у кожному вигулі вольєра (де підлога бетонна або асфальтована) обладнується дерев’яний щит (лежанка) розміром 1 х 1,6 м. Щит установлюється на двох дерев’яних брусках заввишки 5-10 см;
6) перед вигулами вольєрів (уздовж фасаду) споруджується зацементована канава для відведення дощової, талої води та рідин при дезінфекції та митті приміщень;
12) у містечку утримання службових собак та розпліднику встановлюються собако-прив’язі, для вичісування службових собак та утримання їх під час прибирання вольєрів. Найбільш зручними є стовпчики заввишки 35-40 см з дерев’яними площадками на них розміром 40х20 см, щоб собака міг опертися передніми лапами. Відстань між стовпчиками повинна бути не менше 3 м.
Як бачимо, згідно наказу службові собаки мають утримувати у спеціальних умовах. Тут ми не бачимо й частини виконання умов належного утримання.
І справа не лише у вольєрах. Як розповідають оперативники, не на камеру звісно, розповіді начальства про кількість навчених собак, є, м’яко кажучи, перебільшенням. За документами їх справді оформлено аж 18, і кошти з бюджету на їх утримання виплачуються справно, але по факту вони не достатньо навчені. І оперативники частенько використовують їх лише «для вигляду». Ось і виходить, щокошти платників податків витрачаються на недієздатну службу, яка у екстреній ситуації, наприклад при пошуку людини не може навіть допомогти.
Прецедент, коли службова собака не змогла знайти людину, на жаль, уже відомий: у Грибовичах зниклого еколога так і не знайдено, і не поховано. Скільки знайдених саме собаками людей – такої статистики, на жаль, навіть не ведеться. Принаймні повідомити випадки позитивного результату знаходження зниклих людей собаками, нам не змогли.
Список зниклих безвісти поповнюється щодняМіж тим, кількість безвісти зниклих людей лише за останнє півріччя, і лише у Львові становить 59 осіб (за інформацією сайту Варта1). Станом на квітень цього року на Львівщині не встановлено місцезнаходження майже 800 осіб, з яких 11 – неповнолітні. 300 з них (у тому числі шестеро дітей) вважаються зниклими безвісти. При цьому прокуратурою Львівщини виявлено випадки, коли оперативними підрозділами поліції більше, ніж півроку не проводяться оперативно-розшукові заходи або ж такі оперативно-розшукові справи безпідставно закриваються.
Літня спека є фактором, який спричиняє загострення багатьох проблем, у тому числі із серцево-судинною системою. Старші люди, які перебувають у зоні ризику, у цей час часто губляться. Зрештою, не лише вони. І відсутність професійної служби пошуку людей, у тому числі задопомогою кінологів ьа спеціально навчених собак, є неприпустимою.
Хто зможе пояснити пані Любі та її родині, чому пошуки безвісти зниклого батька не є пріоритетом для відповідних служб? Навіть у такій, здавалось би, дрібниці, як виділення машини? І чи правда, що за пошуками різноманітних «відмазок» ховається звичайна непрофесійність тих, хто відповідає за цю службу?
Хто, зрештою, може пояснити згорьованій жінці, яка виїжджає на опізнання кожного померлого, чому її бать кА – живого чи померлого – і досі не знайдено?
P.S. Про те в яких умовах можуть працювати собаки, ми запитали в кінолога Ореста, представника громадської кінологічної організації «Карпатський вовк». Саме в їхньої організації просили допомогу по пошуку зниклого без вістей громадянина Берендеєва.
«До нас звертався Союз кінологів України, щоб ми допомогли, але в той день наша пошукова собака, триразовий чемпіон України померла. Тому ми фізично не змогли долучитись до пошуку цього разу.
В принципі не перший раз таке бачу, коли намагаються позичити собак, а кінологічний центру ГУНП безсилий. Раніше у них був дуже хороший родовід службових собак. Але десь уже років 20 тому, вони чомусь стали робити ставку на зовнішній вигляд собак, а не на їх службові характеристики. Та і на виставках їх не видно. Скільки разів запрошували на виставку службових собак, де демонструвались їх навики, дресури, пошукові здібності, кінологічна служба чомусь не відповідала на наші запрошення і не представляла своїх собак. Щодо умов роботи службової собаки в спеку, я, як кінолог з чотирирічним стажем, з впевненістю можу сказати –труднощі для собаки складають лише мінусові температури. І то не завжди. Перешкод для роботи собаки в денну суху та жарку погоду я просто не бачу. Навпаки, йдуть випари з землі, і собака швидко знаходить слід. Для навченої собаки це не перешкода».
