«Украдене щастя» у Львові. Різні постановки знаменитої драми Івана Франка

logo
37434_ukradene_wastja_u_lvovi_rizni_postanovki_.jpeg


У театрі імені Марії Заньковецької відбулась перша у новому сезоні прем’єра. Федір Стригун здійснив постановку драми Івана Франка «Украдене щастя» та присвятив її 160-літтю від дня народження автора.

«Украдене щастя» – одна з найвідоміших п’єс Івана Франка. Класика української драматургії, що говорить на вічні теми, просто «приречена» бути актуальною у всі часи та дозволяє найрізноманітніші трактування.

Нова постановка старої драми

Режисер-постановник Федір Стригун створив виставу, спираючись на сталі традиції заньківчан. Саме на цю ідею працюють і сценографія (Богдан Покровецький та Михайло Михащук), костюми (Орест Гелитович) тощо. Вистава міцно зроблена та гармонійна, усі її елементи витримані в одній стилістиці. Актори виконують поставлені режисером задачі (Анна – Альбіна Сотникова та Анна Матійченко, Михайло – Олександр Норчук та Олесь Федорченко, Микола – Ярослав Кіргач та Юрій Чеков).

«Украдене щастя» у театрі ім. М. Заньковецької. Фото: Тарас Валько

Загалом вистава віддає данину традиційному театру, де пристрасть грається на високих нотах, де певна візуальна та інтонаційна надмірність не вважають недоліком, де говорять голосно і не бояться видаватись архаїчними.

Музичне оформлення сестер Тельнюк та ефектний фінал також свідчать про те, що нова робота театру обов’язково знайде свого глядача.

Хто у кого вкрав щастя?

Особливо цікаво було дивитись «Украдене щастя» у театрі Заньковецької враховуючи те, що за кілька днів до прем’єри цю ж п’єсу на сцені театру імені Лесі Українки показав столичний театр «Золоті ворота» у постановці Івана Уривського.

Якщо у заньківчан – велелюдні сцени та яскраві декорації, то у киян – лише три актори та тяжіння до мінімалізму. Проте саме там відчувається оголений нерв любовного трикутника.

«Украдене щастя» у театрі «Золоті ворота». Фото: сайт театру 

У режисерському трактуванні Івана Уривського – це пластична драма, метафоричне дійство, герої якого намагаються знайти хоча б примару щастя… У цій виставі зіграли Дмитро Олійник, Анастасія Салата та Андрій Поліщук.

Вистави львів’ян та киян демонструють не просто різне, а часом навіть протилежне трактування матеріалу. І це прекрасно, адже кожна постановка має своїх шанувальників, а розмаїття театральних підходів робить театральне полотно Львова значно барвистішим.

«Украдене щастя» у Львівській опері. Фото: сайт театру 

І тут варто нагадати, що у Львівській опері можна побачити оперу Юлія Мейтуса «Украдене щастя» (лібрето Максима Рильського, постановка Федора Стригуна), де інший театральний підхід диктує уже сам жанр.

Щастя у Львові. Трохи історії

Саме Львів став першим містом, де поставили «Украдене щастя». Після числених цензурних правок 15 листопада 1893 року постановку п’єси Франка на сцені театру товариства «Руська бесіда» здійснив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана – Степан Янович (батько Леся Курбаса).

До кінця 1893 року п’єсу, окрім Львова, було поставлено ще у 12-ти містах Галичини. На початку лютого 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено у Києві в приміщенні театру «Бергоньє» в першій редакції Франка.

«Украдене щастя» на сцені театру імені Заньковецької з’являлось щонайменше 4 рази (за останніми дослідженнями 5) – у 1922, 1923, 1940, 1949, 1976 роках.

«Украдене щастя» у театрі ім. М. Заньковецької (1976). Фото: Zagolovok

Цікаво, що режисер нової версії Федір Стригун у постановці Сергія Данченка 1976 року зіграв Михайла Гурмана. Данченко залучив також Таїсію Литвиненко (Анна) та Богдана Ступку (Микола). У цій надзвичайно емоційній постановці постановці цікавим було, зокрема, те, що віковий розрив між Миколою та Михайлом був знівельований. 

Згодом Данченко поставив «Украдене щастя» уже у київському театрі імені Івана Франка, де знову Миколу грав Богдан Ступка. Драма Франка у цій постановці сягнула рівня античної трагедії, притчі про втрачене щастя.

Камерним та дуже емоційним втіленням драми у Львові була вистава театру «У кошику» (1998) у постановці Ірини Волицької. Ролі зіграли Лідія Данильчук, Роман Біль та Володимир Губанов. Цікаво, що усі три актори працюють в різних театрах. Режисерці вдалося зіграти на їх різності й створити надзвичайно цікаву роботу.

«Украдене щастя» в театрі «У кошику». Фото: сайт театру 

Коротко, але цікаво, проіснувала вистава Романа Валька. Спроба метафоричної постановки цієї драми, не прив’язана до жодного театру, запам’яталась насамперед сценографією Володимира Кауфмана та сповненою трагізму роботою Вадима Яковенка у ролі Миколи.

І, звичайно, однією із найвідоміших постановок «Украденого щастя» стала постановка львів’янина Романа Віктюка на сцені московського МХАТ. Вистава не лише містила багато автентичних елементів, екзотичних на підмостках МХАТ (зокрема елементи греко-католицької служби при тому, що сама греко-католицька церква тоді була у підпіллі). Не обійшлося у ній без такого милого серцю Романа Віктюка «хуліганства».

«Украдене щастя» у МХАТ. Фото: сайт театру 

«Я поставив п’єсу західноукраїнського драматурга Івана Франка “Украдене щастя”. Театр хотів, щоб цей спектакль був присвячений 50-річчю створення СРСР. Коли прийшов день прем’єри, і ввечері мали приїхати члени політбюро, я підійшов до афіші і прочитав: “До 50-річчя утворення СРСР”, і ще більшими літерами – “Украдене щастя”», – не раз розповідав Роман Віктюк.

А поділитися?