Украсти спорткомплекс: на львівській Кастелівці «обкатують» каламутні земельні схеми?

Фактично в центрі міста, в елітному районі біля вулиці Сахарова, між старовинними будинками заховався величезний спорткомплекс, розміром понад гектар. Для мешканців довколишніх будинків, та й не тільки – це як оаза посеред пустелі: можна і побігати, і м’яча покопати, і з дитиною погуляти. Однак ці ж люди змушені бути й охоронцями цієї споруди, їм довелося захищати своє і не віддати в лапи чиновників чи забудовників це майно громади.

Стадіонний комплекс на вул. Кастелівці, 8, колись будував «Львівелектротранс». 2007 року його передали на баланс молодого Львівського комунального підприємства «Спортресурс». Площа цього об’єкта сягає 11 500 метрів квадратних: тут є і футбольне поле, і тенісні корти, баскетбольний майданчик, поле для гандболу. Фактично, власними зусиллями мешканці підтримувати ці території, понівечені часом і безгосподарністю. Зважаючи на те, що останніми роками Львів став центром незаконних забудов, які виринають на дитячих, спортивних майданчиках, поміж старовинних будинків у центрі міста, мешканці вирішили об’єднатися для захисту цього спорткомплексу. Адже й підстави для цього були: з 2007 році мерія почала виносити незрозумілі рішення, ухвали, на думку людей, для того, аби за першої ліпшої нагоди відчужити цю землю.

Як розповів «Вголосу» представник ініціативної групи Анатолій Ясиновий, їхнє занепокоєння щодо долі цього спорткомплексу виникло фактично 10 років тому. 2007 року виконавчий комітет Львівської міськради на чолі з мером Львова Андрієм Садовим ухвалив рішення «Про передачу на баланс ЛКП «Спортресурс» спортивного комплексу ЛКП «Львівелектротранс» на вул. Кастелівка, 8». Балансову вартість цілого спорткомплексу тоді оцінили у 47 647 грн. «Це 4,1 грн за один квадратний метр разом з огорожею, капітальною будівлею у 73,1 м2 і спортивними спорудами. Фактично цим юридичним рішенням було знецінено майно громади».

2010 року сесія Львівської міськради винесла ухвалу «Про користування комунальним підприємством ЛКП «Спортресурс» земельною ділянкою на вул. Кастелівці, 8». Документом прописано: «1. Вилучити за згодою з користування Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» земельну ділянку площею 1,1558 га на вул. Кастелівці, 8, та зарахувати до земель міста. 2. Передати комунальному підприємству ЛКП «Спортресурс» земельну ділянку площею 1,1558 га (у тому числі площею 0,0196 га у межах червоних ліній з обмеженнями) на вул. Кастелівці, 8, у постійне користування для обслуговування спортивного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, за функцією використання – землі громадського призначення».

Однак на цьому процес не зупиняється, 2012 року сесія виносить ухвалу «Про погодження комунальному підприємству ЛКП «Спортресурс» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кастелівці, 8». У документі прописано: погодити ЛКП «Спортресурс» місце розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0500 га на вул. Кастелівці, 8 у постійне користування для обслуговування спортивного комплексу за рахунок земель, що не надано у власність або користування».

Анатолій Ясиновий переконаний, що цей документ було ухвалено для того, щоб виділити землю для перепрофілювання в інтересах третіх осіб. Адже з документів зникає офіційна назва спорткомплексу Кастелівка. Після цього того ж 2012 року виконавчий комітет оформлює окреме право власності ЛКП «Спортресурс» на нежитлову будівлю на вул. Кастелівці, 8. Йдеться про спортивні роздягальні.

«Ми бачимо схему, за якою юридично проведено розрив єдиного комплексного об’єкта на частини, а юридичне поняття самого спорткомплексу остаточно зникає. Усі ці зазначені дії львівської міської влади були протиправні й послідовно злочинні», – переконаний пан Анатолій.

Окрім усіх цих незрозумілих схем, насторожив мешканців також ще один факт. 2015 року невідомі люди намагалися повалити паркан спорткомплексу, прикріпивши до нього троси. Та містяни зуміли вчасно відреагувати та зупинити цей злочин. Правоохоронці відразу заявили, що встановити особи зловмисників неможливо, і передали матеріали справи на зберігання. Мешканці переконані, що це була спроба перевірити їхню реакцію, наскільки пильно вони захищають спорткомплекс.

2016 року городяни подали до Львівської міськради петицію, щоправда, у письмовій формі. Вони вимагали: «безстроково гарантувати конституційні права в безперешкодному та безоплатному користуванні стадіонним комплексом, що знаходиться за адресою:  вул. Кастелівка, 8, м. Львів, внесенням комплексу в державний  реєстр споруд України, які не підлягають приватизації. «Висловлюємо своє обурення та занепокоєння щодо незаконних системних дій міської влади в напрямі грубого порушення наших прав користуватися комунальним майном, що гарантовано Конституцією України та ЗУ «Про місцеве самоврядування» та Європейською хартією про місцеве самоврядування. Діючий спорткомплекс Кастелівка, 8, юридично не може мати статус земельної ділянки та підпадати під нове проектування щодо відведення (зміни цільового призначення)», – йшлося в петиції, яку підписало 1546 осіб.

Однак у Львівській міській раді цей документ чомусь перекваліфікували в колективне звернення, що теж насторожило громаду. Адже навіть на відповідь на петицію їм довелося чекати, замість визначених 10-ти, 68 діб, до того ж вони сподівалися, що петицію розгляне також сесія Львівської міськради.

Водночас відповідь на документ прийшла від керівника департаменту гуманітарної політики Галини Слічної. Вона відповіла, що, відповідно до винесених ухвал, спортивний комплекс перебуває на балансі ЛКП «Спортресурс». «Також для унеможливлення зміни цільового призначення земельної ділянки цей спорткомплекс внесено до єдиного Всеукраїнського реєстру спортивних споруд, а також, відповідно до ухвали від 2012 року, виготовлено акт на право власності на землю для обслуговування спортивного комплексу», – фактично, це вся інформація, яку надали людям.

На що пан Анатолій каже: «В офіційних відповідях вони нас запевняють, що все добре, про жодну забудову не йдеться. І говорять про те, що передали спорткомплекс під нагляд. Та ЛКП «Спортресурс» – фактично окрема юридична особа, яка нині має право розпоряджатися цим спорткомплексом, як заманеться. Раніше сам мер Садовий, коли були проблеми зі стадіоном ФК «Карпати», заявив, що «Спортресурс» йому не звітує. Фактично це ЛКП може віддати цю землю в оренду будь-кому, а якщо буде підписано договір суперфіції, спорткомплекс буде втрачено назавжди»,– каже пан Анатолій.

Якщо оглянути спорткомплекс, то фактично це кілька ділянок, що лежать одна за одною: футбольне поле, тенісні корти, баскетбольний майданчик, а наприкінці окремо є ще одне гандбольне поле з воротами.

Мешканці кажуть, що це все одна територія. За інформацією людей, яку розповсюджують самі ж працівники ЛКП, біля цього гандбольного поля будуватимуть Генконсульство Російської Федерації у Львові, яке планує зробити це поле закритим елітним майданчиком, на який пускатимуть лише своїх.

Анатолій Ясиновий вважає, що триває нечесна гра між містом і громадою. «Ми вибираємо людей в органи влади, а вони за наш кошт ведуть приватний бізнес. Таку схему можуть поширити на все місто. Львів потрапив під керівництво людей, які не роблять його багатшими, затягують у кредитний зашморг, а ці гроші нам доведеться віддавати. Послідовно рік за роком триває відчуження міської землі. А ЛКП «Спортресурс» – це фактично земельний банк, якому віддали близько восьми привабливих земельних  ділянок. І коли йшла підготовка до «Євробаскету», дві з них якраз і передавали через договір суперфіції у приватні руки», – каже Анатолій Ясиновий.

Водночас у коментарі «Вголосу» керівник ЛКП «Спортресурс» Ігор Самотій пояснює: «Усвідомлюю, що людей хвилює термінологія в актах на землю, але по-іншому це зробити було неможливо, наскільки я розумію. Я на посаді близько року. Цей спортивний комплекс справді було передано як земельну ділянку, але сам спорткомплекс внесено в електронний реєстр спортивних споруд України. Не запитував себе, чому так: є окремо земельна ділянка, а окремо будівля, хто, як і що передавав – це до попередніх керівників», – каже Ігор Самотій.

За його словами, на сьогодні в ЛКП «Спортресурс» на балансі є окремо будівля роздягалень і стадіон площею 11 500 метрів квадратних згідно з держактом на право постійного користування..

Щодо окремого гандбольного поля, площею майже півгектара, в ЛКП «Спортресурс» запевнили, що воно не входить до спорткомплексу. «Це не наша територія і я не готовий сказати, чия вона, бо й сам не знаю. І чи була вона взагалі хоч колись у межах цього спорткомплексу. Ми плануємо вивчити це питання, щоб долучити її до спортивного комплексу. Наприклад, там добре було б облаштувати паркову для авто», – каже Ігор Самотій.

Загалом Ігор Самотій наголошує, що всі страхи в людей надумані, бо жодних забудов на території спорткомплексу не планують і бути їх не може. Щодо відчуження землі через договір суперфіції, то керівник ЛКП «Спортресурс» відповідає: «Раніше можна було передати щось комусь у суборенду, і з часом цей суборендар міг це відчужити. Але тепер законодавство змінилося – і така можливість зникла».

Нині в ЛКП «Спортресурс» розробляють проектно-кошторисну документацію, щоб наступного року розпочати капітальний ремонт стадіону. А цьогоріч передали документи на експертизу щодо влаштування нового покриття на баскетбольному майданчику.

Цікаво, що й в управлінні природних ресурсів та земельних відносин Львівської міськради теж не знають, кому належить величезна ділянка гандбольного поля, розміром приблизно в півгектара біля спорткомплексу на Кастелівці. «Ми не можемо відповісти, якої власності ця ділянка, бо вона в жодних документах ЛМР не фігурувала», – відповідають в управлінні. Тут навіть не впевнені, чи ця земля комунальна, чи в приватній власності. На кадастровій карті України її теж ніяк не позначено.

Щоб дізнатися, чия насправді це ділянка і що там планують, «Вголос» звернувся з інформаційним запитом до Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру України. Отже, далі буде.

Олена Монтаг, «Вголос»