Унікальні стародруки, монети і гравюри: скарби у сховищах Наукової бібліотеки Львівського університету (фото)
Наукова бібліотека Львівського університету – одна з найбільших і найдавніших бібліотек України, в якій на сьогоднішній день налічується понад 3 мільйони книг, 200 тисяч з яких – це унікальні стародруки і рукописи, найстаріші з яких датовані XII-XIII ст.
Бібліотека заснована 1608 року як навчальна книгозбірня школи при єзуїтському колегіумі. Незважаючи на пограбування шведами 1704 року і пожежу 1734 року, академічна бібліотека швидко відродилася і 1784 року стала основою книгозбірні оновленого університету. На середину XIX ст. її фонди налічували 51 082 книги, 2 200 гравюр, 12 000 монет, 4 700 дипломів.
Вагомими втратами закарбувалися пожежі революційного 1848 року в історії університетської книгозбірні – було врятовано лише 13 000 томів та частину рукописних і графічних збірок. Завдяки приватним ініціативам наукової та творчої еліти, бібліотека університету швидко поповнила і примножила свої фонди. У 1923-1924 роках фонд бібліотеки складав 310 000 одиниць зберігання, з них – 216 інкунабул, 1146 рукописів латинською, німецькою, польською, східними мовами, 11 178 монет, 507 медалей.
Про те, які унікальні пам’ятки знаходяться в бібліотеці і про інше говорить Василь Кметь, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат історичних наук, доцент.
—Пане Василю, які саме бібліотеки потрапили у фонди Національної бібліотеки?
До нас потрапляли певні фрагменти навчальних бібліотек, приватні колекції: міщан, фундаторів, шляхти. Також потрапляли бібліотеки вчених університету.
Окрім єзуїтської книгозбірні, бібліотеку університету у 1784 року поповнили і приватні книгозбірні імператора Піуш Ніколаош Ґареллі (понад 30 000 рукописів, стародруків). Також бібліотеки В. К. Чарторийського, Й. С. Козєбродського (найбільша і найвагоміша частина), Й. Вайля. Пізніше були додані книгозбірні монастирів і храмів, в тому числі і Львівського кафедрального костьолу. А 1807 році бібліотека навіть мала право обов’язкового примірника і комплектувалася виданнями.
—Які саме старовинні пам’ятки є окрасою вашого фонду?
У фонді бібліотеки знаходяться багато старовинних видань. Серед них – інкунабули, збірка друків так званого «колискового» періоду книгодрукування – від видань Й. Ґутенберга до 1501 року. Інкунабули друкувались невеликими тиражами, тому що були прив’язані до якості шрифту на плиті (коли він стирався, то плиту переплавляли на наступну). Отже повторити інкунабулу неможливо. На сьогоднішній день інкунабули – це рідкісні видання. У нас налічується 57 інкунабул. Якби не втрати в роки Другої світової війни, то б ми мали одну з найбільших колекцій у Сх. Європі, бо на той час налічувалось понад три сотні таких унікальних видань.
У нас є колекція палеотипів – це стародруки, які різноманітні за тематикою (книги філософії, теології, медицини, літератури, права). Таких видань є понад 1000, які здійснювалися набірним шрифтом і датуються з 1501року по 1551 рік. Палеотипи складають золотий фонд наших колекцій.
Також є ціла низка унікальних музичних рукописів XIV-XVI ст. Найдавнішою та найважливішою пам’яткою ренесансної музики Речі Посполитої вважається унікальний рукопис – Львівська лютнева табулатура. Період написання – 1555 – 1592 роки. До табулатури увійшли зразки італійської, французької, польської, німецької, англійської музики – поліфонічні вокальні композиції, пісні, танці. Саме цікаво те, що запис нот робився з допомогою літер або цифр, а кількість рядків – 6, позначали кількість струн. Львівську табулатуру досліджувало багато вчених.
У нас зберігається рукописне видання – трактат про людські хвороби XV ст. до якого хтось у XVI ст. додав гербарій. Також і гербівники – зображення гербів у кольорах; Паліногія Захарія Копестенського – 1623 рік (про історичні нариси історії церкви, українських і князівських земель); особистий Катехізис Марії Лящинської – дружини короля Франції Льодовика XV; «Русалка Дністрова» М. Шашкевича XIX ст. До фонду нашої бібліотеки потрапило тільки перше видання (було кілька примірників).
У наших фондах є книга з бібліотеки гетьмана Івана Мазепи – символічне видання, в якій йдеться про митрополита Дмитрія Топтало 1700 року. Також університетські скрипти текстів трактатів Цицерона кінця XII ст. – це найстаріші видання та багато інших.
— А щодо книг новітнього періоду – їх багато?
Якщо говорити про період XIX ст. поч.XX ст., то ми маємо великі колекції першодруків, книги даровані з автографами і самі автографи. Тут є досить велика і багата колекція.
— Зараз збагачується бібліотека новими книгами?
На даний момент комплектування книгами в бібліотеку йде через бюджетні призначення, книгообмін з партнерами в Україні чи за кордоном, отримуємо в якості дарів (видавництва, автори і власники певних колекцій книгозбірень передають нам свої збірки на зберігання), роботи з електронними ресурсами. Також наповнюють бібліотеку і самі студенти, – якщо треба книгу, а її немає, то ми стараємось знайти існуючу копію.
— Чи якимось чином Перша і Друга світові війни відобразились на бібліотеці?
Найболючіше тут відобразилася Друга світова війна. Під час війни університет не діяв, а всі бібліотеки вищих навчальних закладів Львова було об’єднано в єдину систему «Державна бібліотека». У 1943 році німці вивезли понад 40 000 томів особливо цінної літератури (рукописи, інкунабули, стародруки).
—Чи щось вдалося повернути?
Практично нічого з того, що було вивезене не повернулося. Тоталітарний режим не дбав про повернення цих пам’яток і це затягнулось на довгий період.
Зараз працюємо з комісією щодо «повернення пам’яток незаконно переміщених Другої світової війни». Ми отримали листа з Міністерства культури, в якому було сказано, що наші колекції інкунабули, які зберігаються у Варшавській бібліотеці не підлягають поверненню. Ми будемо оскаржувати це рішення і маємо інше бачення того, як ставитись до викрадених у нас пам’яток!
2011 році з нагоди ювілею нашого університету, видали каталог інкунабул, де опублікували повний список того, що було вивезено німцями під час реквізиції 1944-1946 років.
— Чи виділяються кошти державою для забезпечення Наукової бібліотеки?
Забезпечення всіх головних функцій і завдань бібліотеки здійснюється коштом університету імені Івана Франка. Для збереження наших унікальних пам’яток, колекцій, необхідності оцифрування і розширення користувацької мережі, кошти не завжди наявні в університеті.
З боку держави виділяються невеликі кошти – 8 141 гривень на рік. Ця сума недостатня для забезпечення потреб такого фонду.
Ми ініціювали кілька разів створення певних проектів, державних грантів, звертались до чиновників, але позиція держави є незмінна. Ми робимо все можливе: долучаємо зовнішніх партнерів, співпрацюємо з різними організаціями, самі долучаємося до виконання певних проектів.
Відділ наукової реставрації – відновлення фонду бібліотеки
У Науковій бібліотеці знаходиться і реставраційний відділ. Приміщення невелике, в якому відбувається збереження і відновлення пам’яток.
— Василю Федоровичу, як саме знаходять пошкодженні книги і які заходи проводять щодо збереження виявленої пам’ятки?
В книгосховищах бібліотеки постійно проводяться заходи, які пов’язані з очисткою, зі знепиленням фонду. Під час таких заходів працівники виявляють пам’ятки, документи, які потребують спеціального втручання.
Виявляються фізичні пошкодження книжок. Папір міг потрапити під дією вологи або міг бути розірваним. Також можливе ураження різними бактеріями, шкідниками. Це залежить і від якості паперу: наприклад, погано зберігається газетний чи книжковий папір кінця XIX ст. початку XX ст. Але документи XV ст. краще збережені. Всі такі речі виявляються і вживаються заходи, щоб запобігти подальшому руйнуванню пам’яток.
Такі пам’ятки локалізуються і попадають до рук реставраторів. Вони мають перелік таких документів і поступово по черзі забирають їх для своєї роботи. В одних випадках мова йде лише в очистці, в інших – про заходи з не окисненням паперу, нарощування паперової маси (робота з палітурами, оправами – це тонка, художня робота, де застосовуються фрагменти шкіри).
Після реставрації пам’ятки, для неї створюються спеціальні бокси-коробки, які захищають її від фізичних уражень і ізолюють від пошкоджень. Готовий документ повертається до книгосховища.
—Під час реставрації книги знаходили якісь цікаві знахідки?
Звичайно. В XVII – XVIII ст. для того, щоб книгу зберегти, використовували старіші книжки – папір чи пергамент з давніших книжок. Наприклад, в оправі книжці XVIII ст. можна знайти фрагменти рукописів, пергаментів XIV-XV ст., чи ще раніше. З палітурки можна було дістати документ, який значно цінніший ніж сама книжка, яка була в нього оправлена.
—Скільки часу потрібно для відновлення знахідок?
Це тривала і трудомістка робота. Одну пам’ятку можуть реставрувати тиждень, півроку, рік. Паралельно працюється з кількома документами.
Читальний зал – окраса бібліотеки
Перед нами постає читальний зал. Він великий і добре освітлюється завдяки вікнам і стелі, яка зроблена зі скла. Приміщення розділяє балкон – верхня галерея. На ній знаходяться стелажі з книгами старого видання, які не є у вільному доступі (туди не можна підніматися).
В оздобі залу використано символи, які відображають чотири факультети, з якими починав свою історію університет у XVIII ст. Це теологічний, юридичний, медичний і філософський факультети. Зліва і справа зображені книги двох типів: книга європейського типу – титрада і книга східного типу – сувої.
У самій залі стоять багато старовинних меблів: стелажі, крісла, а також столи австрійського, міжвоєнного і радянського періодів. Найбільш вражає стіл Бібліографа.
Книгосховище, де «живуть» книги
Через читальний зал ми потрапляємо в книгосховище, де відчувається запах старовини, книжного паперу. Тут холодно і не дуже світло. Вражає велика кількість книг і стелажів. В приміщенні майже повністю реалізована концепція шестигранника: шість ярусів, шість стелажів і шість вікон.
Поруччя – клепане, без болтів, без зварювання, тільки на закльопках. Замість підлоги – решітка, що дозволяє циркулювати повітря знизу догори і забезпечувати спеціальну атмосферу для зберігання книг. Стеля зі скла, яка зроблена спеціально для того, щоб сонячне проміння не попадало на книжки. Також тут є два ліфти – унікальні пам’ятки початку XX ст., яких немає ніде в Європі. Один з них призначений для перевезення книг, а другий – для переміщення людей.
Підвальне приміщення вологе і ще холодніше. Колись це було бомбосховище, а зараз використовується як книгосховище. Тут є віконечко, через яке передають замовлені книги. Також є і потаємна кімната, де зберігаються книги.
Гортати стародруки – тільки в рукавичках
Недалеко від Національної бібліотеки знаходиться Відділ рукописних стародрукованих та рідкісних книг імені Ф. П. Максименка. Тут стародруковані книги можна переглядати тільки в рукавичках. Це відбувається заради безпеки обох сторін: бактерії на книгах, яким кілька сотень років, можуть бути сьогодні шкідливими для людини. Людина також має свою мікрофлору, яка не зовсім може сподобатись давнім пам’яткам.
Нам винесли Львівську лютневу табулатуру. Захоплює те, що ця книга досить важка і за розміром не маленька. Щоби її піднести, потрібно двоє людей. Гортаючи сторінки книги, які зроблені зі шкіри, як і сама оправа – це досить дрібна і філігранна робота. Також бачимо оригінальні книги XVI ст., де надписи зроблені старослов’янською мовою.
На сьогодні Наукова бібліотека Львівського університету налічує 3мільйони 250 тисяч книг, обслуговує 65 тисяч читачів; до її складу входять 16 відділів, 27 секторів, 13 факультетських бібліотек. Забезпечує потужні видавничі проекти спрямовані на бібліографічні та книгознавчі дослідження, використання сучасних інформаційних технологій у бібліотечній справі.
Ольга ТУРЧИН
Фото: Микита ПЕЧЕНИК
Коментарі
