В листопаді минуло 175 років з дня народження отця Данила Танячкевича – Славетного Сина українського народу

(До 175-річчя від дня народження о. Данила Танячкевича – вихованця Львівської духовної семінарії, засновника і організатора на західно-українських землях таємних товариств української учнівської та студентської молоді «Громади», які були школою виховання української національної еліти).

«Ніхто з нас не зробить націю, коли ми самі нацією не схочемо бути». В’ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ

Три Велетні українського духу! Це – представники трьох поколінь українців: Маркіян Шашкевич, Данило Танячкевич і Кирило Трильовський, які жили у селах: Підлисся, Закомар’я, Ожидів. Ці села розташовані в кутах маленького трикутника, який розташований на великій землі Галичина, яка є частиною України. Цей трикутник видно на цілий Світ. Видно його працею цих Велетів українського духу, яких Бог послав, щоб відродити українців і незалежність їх Землі.

Маркіян Шашкевич показав українцям дорогу до боротьби за незалежність землі рідної і вказав їм на зброю, з допомогою якої вини здобудуть незалежність. Це мова!

Руська мати вас родила, …

Чому ж мова єй не мила?

Чом ся нев встидати маєм?

 Чом чужую полюбляєм?…

Данило Танячкевич, перебрав «лампаду» від Маркіяна Шашкевича й організував по всій Галичині таємні товариства української учнівської і студентської молоді «Громади» – школи виховувалася українська національна еліта. З вихованців «Громад» виросли Славетні фізики, хеміки, історики, юристи, музиканти тощо. Виросла українська національна еліта. А Держави нема. Йшов час підростало покоління синів громадівців, до якого належав син ожидівського священика Кирило Трильовський. Кирило ріс під впливом розмов о. Танячкевича з його батьком. З часом він став адвокатом у Коломиї, організовував і формував на західно-українських землях руханково-пожежні товариства «Січі», які він же реорганізував у товариство «Українських Січових Стрільців», з яких виросли Українські Січові Стрільці, що в роки Першої світової війни зі зброєю в руках захищали українські землі від усіляких окупантів.

Отже, ці Велити українського духу почали з відродження мови рідної української, перейшли до виховання еліти української, а далі до створення арміїї української. Цією дорогою за ними пройшов весь 2 український народ до своєї української Держави, яку в ХХ ст. тричі проголошував на рідній землі. Бережім Україну. Захищаймо її.

6 листопада 2017 р. минає 175 років з дня народження отця Данила Танячкевича – Славетного Сина українського народу, народолюбця-народовця.

Народився о. Данило 6 листопада 1842 р. в с.Дідилів тодішнього Каменецького повіту, де парохом був його дід. Вчився у народній школі с. Витків, у гімназії у Львові, а потім у Львівській Духовній семінарії. Роки навчання в семінарії випали на час, коли на українських землях, що входили до складу Російської імперії, почали зароджуватися таємні товариства української молоді «Громади». На долю семінариста Танячкевича випало організувати на українських підавстрійських землях і очолити таємний учнівський та студентський рух. Він став засновником західно-українських «Громад». Під керівництвом Д.Танячкевича «Громади» були засновані у Львові, Тернополі, Станіславові (нині Івано-Франківськ), Чернівцях, Дрогобичі, Бережанах, Самборі, Коломиї, Перемишлі (після Другої світової війни це, колись українське місто, відійшло до складу Польщі).

За словами засновника тернопільської «Громади» Івана Пулюя «Ціль товариства була:

– жити в чистоті моральній;

– пильно вчитися в школі;

– познакомитися з історією свого народа і його літературою;

– ставати в обороні рідного слова проти ворожих заходів москвофілів і поляків;

– говорити всюди рідною мовою;

– спомагати бідних учеників»;

Усе своє життя о.Данило був взірцем для молоді, «як треба жити і працювати для добра свого народу». На його Проповідях, його друкованих Працях, його ставленні до Людей, виховувалося не одне покоління українців та українських священиків. Пам’ятаймо про це!

У Закомар’ї з листопада 1868 р. і до самої смерті, яка наступила 21 квітня 1906 р. о. Данило служив Богові та українському народові не лише цього маленького села, а й усієї України, як підавстрійської, так і підросійської. Адже вихованці «Громад» не мислили себе без єдиної України «Вільної України від Сяну до Дону».

З 19 серпня 2004 р. я щороку навідуюся до Закомар’я. Познайомилася з закоморянами, тими, що живуть у селі, і тими, що час від часу приїздять відвідати хати своїх дідів і батьків. У закомар’ян є чудова традиція, відпрацювавши до пенсі у Львові чи в інших містах, вони повертаються до дому на бáтьківщину своїх батьків або й дідів. (Добре було б, якби цю звичку закоморян, перебрали вихідці з інших сіл, може тоді так не занепадали б наші села). Закомар’яни дуже любдять своє село. Шанують людей, які жили у ньому. Шанують о. Данила Танячкевича, який був для їхніх дідів і батьків «татунцем». Михайло Кіндратів, Володимир Миколів, Роман Король та Юрій Іськів упорядкували Могилу отця Данила.

У день 110-річниці від дня смерті о. Данила до Закомар’я з’їхалися усі хто відчуває, що це село є колискою його Роду. Після Відправи у Церкві, яку провів о.Тарас, усі зібралися у «Народному домі». Задовго до цього дня молодь, хоч і не всі тепер живуть у Закомар’ї, разом з активістами села, до яких належать Марія Ващишин, Ольга Миколів, Галина Савчин і Роман Король, організували чудове дійство. Завідувачка «Народним домом» Катерина Чуприк радо зустрічала гостей. Ольга Мединська, ще наразі львів’янка, написала чудовий сценарій. А, як гарно вони прибрали сцену. Віднайшли навіть портрет о. Данила. Як чудово співали хлопці і дівчата, як декламували вірші. Старші закомор’янці пригадували розповіді своїх батьків і дідів про о.Данила Танячкевича. Тепер закомаряни працюють над створенням Музею о.Данила Танячкевича. У справі відкриття Музею о.Данила Танячкевича, нас підтримала Заслужений працівник культури України, к.і.н. п. Корнеєва Галина зі Львові. Пані Корнеєва запросила до Закомар’я на оглядини села, Церкви і школи Заслуженого працівника культури України п. Борислава Рибака. Тепер закомор’янці збирають і впорядковують експонати для Музею. Вони й самі дивуються, як це все збереглося в селі. На зібрання активістів села з м. Буськ приїзджала завідувач відділом культури п. Ціхоцька Людмила, зі Львова Арабський Юрій, прадід якого був дяком у Церкві за часів о. Данила Танячкевича. Запросила п. Ціхотцька активістів Закомар’я на застріч з Зоряною Білик (музейним працівником зі Львова) до відділу культури м. Буськ. Якщо мій задум про музей о.Данила Танячкевича буде «впроваджено в життя», то екскурсанти з України і Світу будуть частіше приїздити на Землю Маркіяна, Данила і Кирила, адже вони поруч. А що найважливіше наша українська молодь буде рости за Маркіяновими, Даниловими і Кириловими заповітами: «Жити і працювати для добра сого народу». Добре було б щоб і в Ожидові зробили хоч куток-музей Кирила Трильовського. Адже у дитячі роки він ріс у цьому селі і виховувався під впливом розмов свого батька і о. Данила.

А ще добре було б, якби усі свідомі українці відгукнулися на заклик жителів с. Закомар’я: «Люди добрі, допоможіть нам! Хто чим може, адже нас небагато тож і село наше невелике. Нам дуже потрібна Ваша допомога, щоб відремонтувати будинок колишньої школи, який був побудований ще за о.Данила (у цьому будинку буде Музей о. Данила Танячкевича, впорядкувати подвір’я біля будинку, зробити належний пліт, оформити кімнати, у яких буде розміщено експонати». Отець Данило з Небес буде молитися за Вас, а ми подякуємо».

6 листопада минає 175 років від дня народження о.Данила Танячкевича. З цієї нагоди закома’янці знову з’їдуться звідусіль до рідного села. Щасливої зустрічі, закомар’янці!

  На фото: Данило ТАНЯЧКЕВИЧ (6.11.1842-21.4.1906)

 (За пошук фотографії  Д. Танячкевича сердечно дякую Марії Вальо, Богдані Любінецькій та Ірені Фільварків).