Вчитись у Європі

logo


Студенти тринадцяти львівських вишів мають шанс навчатись у європейських університетах за програмою обмінів ЄС. Розповідаємо, як це зробити.

Чимало молодих львів’ян і львів’янок мріють про навчання в Європі, але впевнені, що це недосяжна мрія і потрапити туди щастить лише обраним. Та насправді європейська освіта доступніша, ніж видається. Одна з можливостей, доступних львівським студентам – програма Європейського Союзу Erasmus+. Tvoemisto.tv розповідає, які львівські університети підтримують програму, як відбувається відбір і що можна отримати в результаті.

Що це таке?

Програма Erasmus+ фінансується Європейським Союзом. Гроші на неї виділили десять років тому до 2020 року, але після цього, ймовірно, фінансування продовжать знову. Попередниця – програма Erasmus, названа на честь середньовічного нідерландського вченого Еразма Роттердамського, – діяла з 1987 року. Водночас назва розшифровується як «схема дій європейської спільноти для підвищення мобільшості університетських студентів» (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students). За час роботи програми обмінів у ній узяли участь майже 4,5 мільйона студентів.Окрім держав-членів ЄС, програма охоплює також так звані партнерські держави: балканські та середземноморські держави, країни Центральної Азії, Африки, Латинської Америки, а також Карибського та Тихоокенського басейну. І, звісно, держави Східного партнерства – Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова і Україна. Це означає, що студенти наших університетів також мають можливість поїхати вчитись за кордон за гроші Євросоюзу. Європейські студенти також можуть приїжджати навчатись до нас, проте через відсутність англомовних програм в багатьох вишах ця можливість залишається суто теоретичною.Найчастіше українські виші дають можливість поїхати на короткостроковий обмін (від 3 до 12 місяців). Як правило, співпраця відбувається саме з європейськими університетами.Студент їде на навчання в один із зарубіжних університетів. Він чи вона обирає предмети й навчається там протягом визначеного періоду. Впродовж навчання студент отримує стипендію, розмір якої корелюється залежно від країни. Українцям у цьому плані пощастило, адже студенти з країн Східного партнерства отримують вищі ставки, ніж європейська молодь.Так, студент з України щомісяця може отримувати в Німеччині 800 євро, в той час як поляк чи француз – всього 400. В кінці навчання потрібно скласти іспити, а оцінки будуть перезараховані в університеті, де постійно навчається студент.

Як туди потрапити?

У Львові з програмою Erasmus+ співпрацює тринадцять університетів:· Аграрний університет· Академія мистецтв· Академія фінансів· Львівський університет фізичної культури· Комерційна академія· Лісотехнічний університет· Львівська Політехніка· Львівський інститут економіки й туризму· Львівський національний університет імені Івана Франка· Львівський регіональний інститут державного управління· Львівський університет безпеки життєдіяльності· Музична академія імені Лисенка· Український католицький університетЦе означає, що зі Львова на навчання в Європу можуть поїхати студенти саме цих вишів. Куди саме – залежить від того, з якими навчальними закладами співпрацює конкретний виш. Наприклад, серед партнерів Українського католицького університету – понад 20 вишів із Німеччини, Швеції, Нідерландів, Бельгії, Польщі та навіть Мальти. ЛНУ імені Франка співпрацює з 26 університетами, з них 15 у Польщі. У деяких вишів є лише один університет-партнер – наприклад, в університету фізичної культури це Karkonoska Państwowa Szkoła Wyższa в польському місті Єленя Ґура.Керівник міжнародного відділу УКУ Дмитро Шеренговський каже, що поїхати на міжнародний обмін має право кожен студент. Втім, очевидно, що місця обмежені, тож для цього потрібно пройти спеціальний відбір. Щороку 2% студентів УКУ їдуть навчатись за обміном у межах Erasmus+; натомість, кілька студентів із інших країн, що беруть участь у програмі, приїжджають учитися в УКУ. Цієї осені їх буде четверо.«Кожен університет має свою стратегію відбору студентів. Ми дотримуємся принципів конкурентності, прозорості та доступності для всіх. Основними критеріями є мотивація студента, обґрунтування його/її вибору конкретного університету чи країни, знання іноземних мов, досвід прослуховування курсів іноземними мовами, громадська активність, рівень сформованості студента та відповідність до цінностей УКУ», – пояснює логіку відбору Дмитро Шеренговський.Значний відсоток фінальної оцінки формується безпосередньо під час співбесіди в університеті. «Потрібно переконати журі, що тобі потрібен цей досвід, що ти маєш конкретні цілі впродовж періоду навчання у Європі, що ти впораєшся з навантаженням», – каже Шеренговський.Відбір на програму оголошують, як правило, за рік до поїздки закордон – щоб встигнути пройти усі співбесіди, зібрати необхідні документи, оформити довгострокову візу тощо. На диво, охочих потрапити на Erasmus+ у львівських університетах не так багато, тож конкуренція доволі низька, розповідають самі студенти. Інколи конкурс узагалі відсутній, тож на програму навіть можуть пройти всі, хто на неї подався. Відтак, поїхати вчитись у Європу, якщо студент знає іноземну мову та має хорошу мотивацію, не так і складно.

Що далі?

Українські студенти, які стали учасниками Erasmus+, діляться лише позитивними враженнями про цей досвід. Богдана Микитюк, колишня студентка ЛНУ імені Івана Франка, їздила на програму двічі. Дівчина навчалась в чеському Оломоуці та польському Вроцлаві.«Перш за все, ти розумієш набагато краще ту країну, в якій навчаєшся, ти краще пізнаєш культуру та людей. А ще – систему освіти. Для мене основною ціллю було вивчення мови (спершу чеська, потім – польська). І кращого способу, ніж перебування в середовищі, просто не придумаєш. Тут тебе заохочують вчитись та всіляко стимулюють твій науковий розвиток. У чеських університетах мене дуже здивували стосунки між викладачами й студентами, а саме рівність та взаємоповага. До того ж, тут викладачі – це твої наукові колеги, які не перенавантажують твій мозок масою інформації, а радше вказують шлях і надають усю необхідну підтримку. І так, вони обожнюють ходити зі своїми студентами на пиво. У Польщі я насолоджувалась безтурботним студентським життям в гуртожитку», – говорить вона.У Чехії та Польщі Богдану вразили просторі сучасні будівлі бібліотек, що працюють цілодобово. «Поруч із ними є маленька їдальня чи кафе, всюди бездротовий інтернет і стаціонарні комп’ютері, а ще м’які крісла-подушки, в яких ти і працюєш, і спиш», – розповідає львів’янка.Дмитро Шеренговський також переконаний, що програма має безліч плюсів. Erasmus+ є важливим і корисним не лише для студентів, а й для українських університетів, які беруть у програмі участь.«Бачу щонайменше три причини, чому програми мобільності є просто необхідні українському освітньому ринку, – розмірковує Дмитро Шеренговський. – Найперше – це виключно академічна потреба порівнювати освітні системи. Проводячи постійний самоаналіз, значно легше відповідати на сучасні виклики ринку, адаптовувати освітні програми, наближувати освітні стандарти до кращих європейських зразків. По-друге, для студента вкрай важливим є сам досвід мобільності – життя в іншій країні, перебування в іншому академічному середовищі, спілкування з представниками різних культур. Як на мене, здатність до мобільності є однією із основних рис ефективного розвитку суспільства». До речі, за статистикою організаторів Erasmus+, 27% учасників знаходять супутника життя під час навчання закордоном.«Насамкінець, це вклад у відкритість академічної культури в українських університетах, – резюмує Дмитро Шеренговський. – Дуже сподіваюся, що зі зростанням кількості та якості таких програм поступово буде створюватися стале коло людей, здатних продукувати зміни в університетських спільнотах. І фраза про українські реалії буде не більше, ніж невдалою відмазкою».Втім, є й проблеми. «Навчання закордоном – це більша відповідальність і більше навантаження. Предмети, які вивчають студенти в іноземних ВНЗ, часто не враховуються вдома, і молодим людям доводиться складати дві сесії. Звичайно, що лектори час від часу ставляться з розумінням, але фразу: “Я не можу вас високо оцінити, бо ви не ходили до мене на пари…” – доведеться почути неодноразово, – пише у своєму огляді можливостей Erasmus+ випускниця ЛНУ імені Франка Дарія Зубрицька. – Після повернення, “біженцям” доведеться в експрес-режимі домовлятися з викладачами та вирішувати питання з заліками та іспитами. Нікого не цікавить, що ви вчитеся на бюджетній формі і офіційно відсутні до кінця січня. Відомості необхідно закрити вчасно, бо виникає ризик лишитися на другий семестр без стипендії». Тож, аби не вилетіти зі свого університету в результаті навчання на Erasmus+, слід ретельно спланувати дії та розрахувати сили.Якщо ваш університет не має партнера в межах Erasmus+, не біда. По-перше, міжнародна короткострокова кредитна мобільність – не єдина програма проекту, по-друге, є чимало європейських ґрантів і стипендій, доступних українським студентам і людям, які вже здобули вищу освіту. Головне – знати іноземну мову та мати бажання.

Фото зі сторінки European University Viadrina та надані героями