Веселощі міжвоєнного Львова

Шалене львівське кабаре, вистави, кінострічки, ревю та дансинги – це все культура міжвоєнного Львова 1920-1930-тих років.

У середині 1920-тих років львівські студенти засновують аматорські академічні театри з метою створити своє, суто львівське шоу, щоб не відставати від популярних на той час театральних розваг європейської та американської молоді. Один з найперших Академічних театрів у Львові був театр “Наше очко”, актори якого були студентами, які поставили у середині 1920-х років ревю “Побачення під Віденською” (Randka pod Wiedenska).

Уривок тексту і нотного ряду основного мотиву ревю “Побачення під Віденською”.

Спершу планувалося, що це буде одноразовий показ задля заробітку. Виставу, на диво, сприйняли позитивно та з бурними оваціями. На ентузіазмі актори ставлять ще чотири вдалі ревю. Напівпрофесійний студентський театр став сенсацією для львівських місцевих патріотів, які в один голос заявляли, що видовища, підготовлені молоддю, нічим не гірші від заоканських забав. Цей театр прирівнювали та рекламували як “Морське око” й “Qui Pro Quo”(популярні у міжвоєнну добу театри Польщі) у мініатюрі.“Душею” театрику – автором текстів, актором, музикантом був львівський студент-юрист Віктор Будзинський.

Львів’янам дуже подобалось те, що на сцену театру було перенесено рідні для них місцини. Глядачі побачили маленьку площу під “Віденською” кав’ярнею разом з трамвайною будкою і годинником, там завжди було людно. Студентам вдало внесли безпретензійний, здоровий гумор, запал і натхнення, почуття чогось свого і рідного у дійство, а цього власне і бракувало виставам, які показували закордонні театри. У Львові нарешті був власний автентичний театр з місцевим колоритом та веселощами.Трамвайна будка із годинником на сучасному пр-ті Свободи, що стала декорацією ревю “Побачення під Віденською”.

У ревю органічно поєднувались елементи львівського пейзажу та місцевих традицій, були представлені колоритні батяри зі своїми пісеньками, модні на той час танго, фокстрот, і блюз, які танцювала трупа або співав чудовий чоловічий вокальний квартет Яна Ернста (тоді власне прийшла мода на чоловічі вокальні ансамблі). Пізніше квартет почав називатися Хором Еріана. Наступні ревю Академічного театру були не менш популярними (“Жарт а ля карте”, “Сама сміхота” та інші). Так, у 1932 році студенти, творці “Побачення під Віденською”, стали випускниками, а зміною для них стали нові таланти.

Теперішній вигляд майданчика біля “Віденської” кавярні, де студентський театр дебютував із знаменитим ревю у 1928 році.

Фото: http://photo-lviv.in.ua/yak-studenty-lvovu-pobachennya-pid-videnskoyu-podaruvaly/