Вікторія Гапоненко розповіла, як стати ілюстратором у відомому видавництві
Студентка Львівського національного університету імені Івана Франка із Кропивницького Вікторія Гапоненко в інтерв’ю виданню «З перших уст» розповіла про свій досвід ілюстрування книги.
Вікторія Гапоненко – співорганізаторка «Поетичних капінгів», активістка і випускниця ЦДПУ ім. В. Винниченка – нещодавно проілюструвала книгу Ірини Жураковської «По той бік війни», що вийшла у відомому чернівецькому видавництві «Книги – ХХІ». Вікторія не закінчувала художню школу і, як зізнається, завжди вважала, що не має здібностей до малювання, на відміну від мами і брата. Малювати почала кілька років тому. Серед улюблених сюжетів – птахи й архітектура.
– Віко, як то часто запитують, з чого все почалося?
– Це був такий-собі спосіб звільнення від зайвих емоцій. Малювала сама, ніхто мене цьому не вчив. А навчання на видавця вимагає творчості, універсальності (бакалаврською роботою є справжній видавничий проект – Н. С.). Мені завжди подобалось фотографувати, писати, а от з малюванням не дуже склалось. Тож у моєму випадку – це була постійна практика. Спершу для себе, потім застосовувала для творчих проектів (рукописної книжки, листівок і т.д.). У бакалаврський проект мені хотілось вкласти все, чого я навчилась за ці роки. Мої творчі муки перетворились у книгу-антистрес «ФІЛІН». У ній є і цитати, і завдання, і велике поле для творчості. Крім того, я створила купу різних додатків до книжки – велику коробку для неї, листівки, лейбли, а також додала деякі речі, які стосуються змісту книжки – стрічки, камінці, морські мушлі, валер’янку.
– Як вдалося переконати видавця, що твої малюнки – те, що їм потрібно?
– Спершу я почала працювати з Міжнародною літературною корпорацією «Meridian Czernowitz», потім мене долучили до створення дизайну для зовсім нового дитячого арт-видавництва «Чорні вівці». Співпраця з видавництвом «Книги-ХХІ» почалась у мене зі створення дизайну афіш. Проілюструвати книгу мені запропонував сам видавець. Але спершу я мала зробити кілька пробних малюнків, а далі – рішення було за автором.
– Хто вирішував, що має бути зображено?
– Працювала я безпосередньо з авторкою книги – Іриною Жураковською. Спершу я, звісно ж, прочитала текст. Ми детально обговорювали кожну ілюстрацію, деякі доводилось перемальовувати чи доопрацьовувати по кілька разів. В Ірини здебільшого вже були ідеї, інколи навіть по кілька варіантів, тоді я мала вибір, що ж мені малювати. Коли авторка не мала ідей з приводу зображення – я пропонувала один чи кілька варіантів, і ми разом узгоджували малюнок. Я знаю, що автор здебільшого уявляє собі те, як має виглядати його книга, і все має бути саме так, і не інакше. Працювати було справді цікаво. Це мій перший масштабний проект, який я повністю малювала на комп’ютері.
– Нехай наступні будуть не менш цікавими.
Фото зі сторінки Вікторії у facebook
