Віталій Романюк: Перехід “Руху” в професіонали – мрія багатьох вболівальників

logo
33098_vitalij_romanjuk_perehid_ruhu_v_profesion.jpeg


Продовжуємо Вас, шановні вболівальники, знайомити з гравцями нашої команди. Захисник «Руху» Віталій Романюк – гравець, що пройшов з нашою командою майже усе. Віталій Романюк був і є ключовим захисником команди, не тільки коли «Рух» грав на аматорському рівні. У професійній другій лізі цей гравець також демонструє стабільний рівень гри і регулярно виходить на поле в основному складі. Про своє цікаве футбольне життя Віталій Романюк розповів у нашому інтерв’ю. У першій частині нашої розмови Віталій розповів про період життя у Німеччині, перші кроки у професійному футболі та перші професійні клуби. У другій частині нашої розмови читайте про продовження професійної кар’єри футболіста, про те, як він потрапив у винниківський «Рух», а також про незвичне хобі спортсмена.

Віталію, перед «Сталлю» ти був на перегляді у «Севастополі» та «Чорноморці».

Так. У «Севастополі» все було нормально, мав підписувати контракт, однак появився варіант поїхати в одеський «Чорноморець». Провів з «Чорноморцем» збори, однак не склалося. Перед початком нового чемпіонату залишився без команди. На жаль, по телефону були одні обіцянки, а коли приїжджав до цих команд, то все було по-іншому.

Як отримував запрошення в «Севастополь» та «Чорноморець». Робота твого агента?

Агента у мене не було ніколи. Усі переходи відбувалися без нього. Не те, що я не хотів його мати, так насправді складалися обставини. Можливо, з ним було б простіше. Насправді ці моменти аналізуєш уже потім. Можливо, якби мав агента, підписав би контракт з «Севастополем». А вийшло так, що я не підписав контракт з жодною з команд. Коли я був без команди, пропозиція від Анатолія Волобуєва, який на той час тренував «Сталь», була актуальною як ніколи. Звісно, я погодився. Нарешті президент ФК «Львів» Юрій Кіндзерський дав мені статус вільного агента і я перейшов в «Сталь».

Чи вдалося поспілкуватися з Кіндзерським на тему боргів?

Не говорив на цю тему з ним, оскільки все чудово розумів. На той час я міг  залишитися в ФК «Львів», там було чимало молодих гравців.  Втім, після тих боргів і на зовсім інших умовах це нереально було зробити.

Як склалася кар’єра у «Сталі»?

Все було ок. У першій лізі ми фінішували на третьому місці, здобули бронзові медалі. Пригадую, грали проти ФК «Львів» у Добромилі. Вболівальники називали мене Іудою.

Як це не реагував?

Нормально. Навпаки заводився ще більше.. Це футбол, сьогодні ти в одній команді, а завтра в іншій.

Зі «Сталі» ти уже отримав запрошення в «Оболонь».

Так, була пропозиція від Сергія Ковальця. Контракт зі «Сталлю» завершився, тому в «Оболонь» перейшов без проблем. Анатолій Волобуєв хотів, щоб я підписав новий контракт, однак я йому сказав, що хочу грати в Прем’ єр-лізі. Він до цього поставився з розумінням. На жаль, коли тренером «Оболоні» став уже Сергій Конюшенко, я зрозумів, що місце в основному складі мені уже не бачити. Тоді на цій позиції грав Вадим Сапай, теперішній гравець «Ворскли». Пригадую, тоді телефонував Анатолій Волобуєв і питав чи не хочу я повернутися в оренду у «Сталь». Я погодився, у «Сталі» дограв сезон, після чого отримав пропозицію від Ігоря Артимовича з білоцерківського «Арсенала». На той час його помічником був Богдан Бандура. Тоді за «Арсенал» грали мої теперішні одноклубники: Андрій Кікоть та Олег Шептицький. Разом ми навіть знімали квартиру. На жаль, по ходу сезону президент «Арсенала» сказав, що команди не буде, відповідно потрібно знову було думати про майбутні пропозиції.

Пригадую, Сергій Ковалець на той час в «Оболоні» зібрав чимало гравців, з якими працював ще в ФК «Львів».

Так, можна сказати, що половину команди: брати Баранці, Вадим Панас та інші. Він запрошував в команду тих гравців яких знав, і я вважаю, що це правильно.

Коли покинув білоцерківський «Арсенал»?

Після завершення першого кола поїхав на перегляд в луганську «Зорю», пройшов збори, міг залишатися в цій команді, але виник варіант поїхати в Білорусь. На жаль, по телефону обіцяли одні фінансові умови, а коли приїхав туди, виявилося, що зовсім інші умови мені пропонують. Можна сказати, що в той час я погнався за двома зайцями і не зловив жодного. Те саме можна сказати про ситуацію з «Севастополем» та «Чорноморцем».

Будучи у Львові, ти отримав пропозицію від Ігоря Яворського перейти в тернопільську «Ниву».

Не тільки я, а й багато інших львівських футболістів – Ігор Ільків, Андрій Кікоть, брати Баранці. З «Нивою» ми вийшли до першої ліги, все було нормально, однак потім почалася революція, президент представляв Партію Регіонів і з того моменту почалися серйозні проблеми. Маю на увазі фінансові проблеми, через які команда почала розпадатися. Тривалий час грали безкоштовно, бувало, що за кілька місяців отримали лише одну зарплату. Боргів було багато, футболісти повигравали усі суди, але нам нічого не повертали. Клуб назвав себе банкротом, змінив назву, дописав одну букву і, по суті, все.

Тебе дивувало, що «Нива», маючи серйозні борги, отримувала атестат на наступний сезон?

І не тільки мене. Часто телефонували з комітету етики чесної гри, питалися чи нам щось повернули. На жаль, це питання не вирішувалося.

Пропозицію перейти в «Рух» ти отримав від теперішнього спортивного директора клубу Володимира Лапіцького.

Варіантів особливих і не було. Фінансова криза значно відбилася і на футболі в тому числі. На той час в половині команд з першої ліги не було зрозуміло які умови в цих командах. Звісно, я знав, що «Рух» – серйозна команда з серйозним президентом. Знав, що це професійна команда, яка грає на аматорському рівні. Приїхав до команди на збори, підійшов тренеру та президенту та й до цього часу граю за «Рух».

Тебе не лякало те, що команда грала не на професійному рівні?

Ні. Чимало гравців грали на серйозному рівні. У нас склад був дуже і дуже непоганим. У професійному плані я нічого не втрачав. «Рух» має усе для свого розвитку.

Граючи за «Рух», ти, мабуть, розумів, що рано чи пізно команда дебютує на професійному рівні.

Думаю, що так. Коли прийшов в «Рух», ми виграли фактично усе на аматорському рівні. Пригадую, навіть тоді були чутки, що президент Григорій Козловський зацікавлений у тому, щоб перевести на команду на інший рівень. Можна сказати, що мрія багатьох вболівальників здійснилася – «Рух» став професійною командою.

Яким бачиш потенціал теперішньої команди?

Думаю, що вихід у першу лігу – посильне для нас завдання. Якщо ніяких форс-мажорів не станеться, ми повинні виконати це завдання. Головне для нас зараз – кожен матч як останній. Найголовніший матч той, який наступний.

Перехід в «Рух» – яскравий перехід у твоїй кар’єрі?

Так. Набридли уже усі роз’їзди. Великий плюс в тому, що я вдома. Є можливість більше часу бути з сім’єю. Завжди намагався перевозити сім’ю де б я не грав. Сім’я для мене на першому місці.

Відійдемо від футболу. Які у тебе захоплення крім футболу?

Люблю фільми, а особливо історичні романи. Втім, мені значно цікавіше прочитати книжку. Книжку Дена Брауна прочитав майже повністю. Цікавить мене військова тематика: війна, голокост, євреї. У школі завжди любив історію, подобається фраза: без історії немає майбутнього.

Чи схвалюють твій смак товариші в команді?

Багатьох цікавить такий жанр. Коли їдемо з «Рухом» на виїзд, завжди в дорогу беру з собою книжку. Для прикладу, мій смак до вподоби також Володимиру Федоріву. З ним можемо обмінятися книжками.

Який футбольний чемпіонат тобі до вподоби?

Англійський. Динамічний чемпіонат, у якому кожна з команд може зробити сюрприз. Вгадати усі результати туру майже нереально. Можливо, в Іспанії більше зірок, але за своєю цікавістю цей чемпіонат поступається англійському.

Половина гравців «Руху» грає у великий теніс.

Грав кілька разів, але не фанатію. До вподоби мені баскетбол. Можна сказати, що мені подобаються ігрові види спорту.

Яке у тебе хобі?

Печу солодке.

Серйозно?

Так. Печиво, торти і так далі.

Як давно цим займаєшся? Звідки така нестандартна любов?

Люблю солодке. Одного разу глянув в інтернеті деякі рецепти, спробував зробити, сподобалося. Цим займаюся уже кілька років.

Як дружина до цього ставиться?

Дуже добре. Краще їсти те, що сам приготував, аніж купив в магазині.

Чи бували випадки, коли ти щось спік і приніс на тренування для того, щоб твій кулінарний талант оцінили інші гравці?

Хороша ідея. Треба щось придумати. Коли у когось буде День народження, щось буду думати. Чесно кажучи, більше люблю пекти печиво, бо з тортами треба довго бавитися.

Чи пробуєш щось готувати, окрім солодкого?

Ні. Моя дружина – чудовий кулінар.

Чи міг би дати майстер-клас команді по приготуванню печива?

Запросто.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:

А поділитися?