За два роки в інтернаті львівські «діти-мауглі» навчилися ходити та сказали перше слово
Любов і догляд змінили львівських «дітей-мауглі». Старший Любомир набрав вагу і тепер відгукується на своє ім’я. А молодший Юрій – навчився ходити, самостійно одягається, грає в розвиваючі ігри і навіть сказав своє перше за 10 років слово. Усі няні, вихователі та лікарі для нього – мами.
«Він коли до нас прибув, не вмів ходити, ковтати, у нього був лише смоктальний рефлекс. Дитина сама себе не обслуговувала, він навчився і ходити, і бігати, він їсть з ложки сам, частково вдягається/роздягається сам», – розповіла вихователька Юрія Тетяна.
Колись басейну з кульками Юрій боявся до істерики. Тепер він охоче грається, стрибає на батуті та м’ячі. І це позитивно впливає на його м’язи.
«Ось ці стрічки – він тільки недавно зайшов під них, ось ці дотики тактильні – він їх страшенно боявся, тепер він навчився копати м’яч», – розповіла вчителька-реабілітолог Марія Стецька.
Але найбільше Юрій любить возитися на санчатах. Він вчиться, радіє і багато гуляє. А ще два роки тому його рідні батьки тримали під замком. У занедбаній квартирі, серед бруду, без належного догляду та харчування. Хоча рідна мама переконувала тоді в протилежному. Юрію пощастило більше. Психологи переконують: з часом він навчиться говорити і зможе жити повноцінно. А от його старший брат Любомир назавжди буде прикований до візка.
«У його розвитку є позитивна динаміка, але слабка, він вже перестав боятися, пам’ятаєте, він все хотів накритися чимось – коциком, ковдрою – і там під ковдрою сидіти», – розповіла психолог Галина Смаргович.
А ще Любомир реагує на своє ім’я і також набрав вагу.
До хлопців час від часу приїздять батьки. І, як кажуть вихователі, ці люди гордяться тим, якими стали їхні діти завдяки чужій турботі та любові.
Нагадаємо, у 2013 році соцслужби після анонімного дзвінка забрали дітей у батьків, які неналежно виконували батьківські обов’язки. У 14 років старший Любомир важив лише 17 кілограмів, його молодший брат не дотягував і до десяти. Вони не розмовляли, практично не ходили, а їли лише з пляшечки. У хаті панував безлад та антисанітарія, нікому непотрібні діти годинами лежали, тож не вміли ходити.
Батько хлопчиків потрапив на лаву підсудних, мати виявилася неосудною, її скерували на лікування у психіатричну клініку. За жахливе поводження з дітьми батька засудили до 2 років позбавлення волі.
