Близько півтисячі речей митрополита Андрея Шептицького віднайшов і зібрав ієромонах зі Львова

logo
157391_blizko_pivtisjachi_rechej_mitropolita_and.jpeg


Львів – Близько півтисячі предметів, речей митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького віднайшов і зібрав протягом кількох десятиліть ієромонах УГКЦ Севастіян Дмитрух. Уся ця унікальна колекція стане експозицією музею Андрея Шептицького, над створенням якого вже працюють у Львові.

Колекцію ієромонах Севастіян Дмитрух почав формувати ще у радянський час. Тоді він навіть не усвідомлював, що створить справді унікальну збірку речей не лише митрополита Андрея Шептицького, але й сакральних. Все у житті складалось із випадковостей. Він знаходив ікони, картини, скульптури, книги, предмети вжитку по горищах, дзвіницях, коморах. Якось прийшов до братів-монахів і побачив, що один із ченців підготував мощі святих для спалення і, як виявилось, це були нетлінні останки святих, які у 1903, 1909, 1919, 1923 роках привозив у Галичину з Ватикану митрополит Андрей Шептицький.

«Я все це забрав і переховував, навіть у курнику, де викопав там яму і замурував. На початку 90-х викопав, і ці мощі ми виставляли до почитання. Це є автентика, реліквії, які особисто привіз митрополит Андрей і монахи їх довший час переховували», – каже отець Севастіян.

За життя для митрополита дуже цінними були мощі святого Василія Великого, які йому подарував бельгійський єпископ. Після смерті митрополита Андрея Шептицького, 1 листопада 1944 року, його особисті речі забрали монахи, які за ним доглядали і переховували всі предмети у роки підпілля УГКЦ. Можливо, брат митрополита Андрея, блаженний Климентій, попросив їх про це. Адже отець Климентій розумів, що прихід радянської влади у 1944 році приніс лише лихоліття і нещастя, як і перша радянська окупація в Галичині у 1939–1941 роках.

«Коли я запитував монахів і монахинь, для чого вони зберегли речі митрополита, то чув у відповідь, що це був святий чоловік. Є збережена палиця і хусточки митрополита Шептицького. Його секретар отець Володимир Грицай зберігав це особисто і потім передав братові Мирославові Грицаю, а він вже мені. Цю палицю отець трішки підкоротив під свій зріст. Один із монахів передав мені пасмо волосся. Я запитав у нього: для чого він брав? Почув від нього, що митрополит святий, і тому він відрізав після смерті трішки бороди і зберігав як реліквію. Монахи, світські люди ставились із великим трепетом до митрополита. Коли греко-католики приходили на богослужіння в собор святого Юра, коли там вже правило духовенство Російської церкви, то старались ставати під проповідницею, бо знали, що під нею у крипті похований Андрей Шептицький. Крипта у радянський час була закрита і завалена всяким непотребом», – розповів отець Севастіян.

Монахи-студити зберегли спеціальні ноші, на яких переносили хворого митрополита. Владика мав зріст майже 2 метри і 10 сантиметрів. Коли важко хворів, не піднімався з ліжка, монахи, перестеляючи постіль, переносили митрополита на лляних ношах. Після ліквідації УГКЦ на псевдособорі у 1946 році, коли представники православної церкви оселились на Святоюрській горі, у митрополичих палатах, багато речей винесли на горище. Меблі, частина ікон залишились у палатах.

«Багато збереглось ужиткових предметів, наприклад, посуд, яким користувався митрополит. Православні не нищили речі. Меблями користувались. Є ікони, написані Яблонським, різьблені предмети Шкрібляка. До слова, підсвічники майстра Шкрібляка 1900 року стояли були біля труни Андрея Шептицького, і вони збереглись. Стіл, за яким сидів митрополит, у палатах, крісло – у Святоюрському соборі. Шафи в Унівському монастирі», – розповів він.

Частина меблів пропала, і їх так і не знайшли

Однак до сьогодні так і залишається таємницею зникнення у 2001 році з митрополичих палат меблів Андрея Шептицького. Антикварні шафи, крісла з червоного дерева, оздоблені гербом Шептицьких, столи, а також ікони і картини вивезли перед візитом папи Римського в Україну на реставрацію поблизу Львова. І донині правоохоронці та слідчі прокуратури так і нічого не з’ясували, а кримінальна справа – закрита.

У колекції отця Севастіяна Дмитруха – печатки митрополита Шептицького з гербом, а також одяг владики. А це його білий лляний плащ, головні убори, пояси, омофор. Щодня митрополит Андрей молився у каплиці у палатах, використовуючи Євангеліє XIX століття, видане у Москві церковнослов’янською мовою. Коли у квітні 1945 року НКВС заарештував греко-католицьких єпископів, Євангеліє знайшла на смітнику двірничка і принесла особистому секретареві митрополита отцю Володимиру Грицаю. Так він і зберіг святу книгу. Нині вона в колекції отця Севастіяна Дмитруха.

Чимало предметів, які належали митрополитові Андрею, отцю Климентію, були Шептицьким подаровані родиною Лінинських, яка мріяла про музей Андрея Шептицького. Чимало речей зберігаються у фондах львівського музею історії релігії.

«Частина архіву з Прилбич, речі є в родини Шептицьких у Польщі. Брат митрополита Леон, якого з дружиною Ядвігою розстріляли більшовики у 1939 році, мав 9 дітей, і їх вивезли вчасно у Польщу, в Олександра було 6 дітей. Це є ті дві гілки Шептицьких. Можливо, як ми створимо у Львові музей Андрея Шептицького, дещо з речей чи архівів вони захочуть передати. Митрополит Андрей Шептицький – син українського і польського народів, бо по маминій лінії він із родини Фредрів, служив Божому люду. Для нього не було національностей, для нього були важливі люди, він служив Божому народові. Це потрібно збагнути – ким він був», – наголосив отець Севастіян.

Два роки тривають розмови про створення у Львові в колишньому монастирському приміщенні, яке належить сьогодні МВС, музею Андрея Шептицького і сакрального мистецтва. Зараз питання про передачу приміщення УГКЦ на розгляді в уряді. Але вже частину будівлі передано в оренду.

«Для мене важливо, щоб був створений музей, щоб вся колекція була представлена, а не лежала по кутках. Я присвятив багато років, щоб це віднайти, реставрувати, привіз багато ікон з Європи, США, Канади, які люди подарували, а свого часу вивезли з України. Для мене важливо зберегти українську ікону, яка була свідком тих лихоліть в українській історії. Митрополит збирав твори мистецтва, створив Національний музей у Львові і у 1913 році передав всі збірки в дар українському народові. І ми маємо віддати данину такій великій постаті, як владика Андрей, який заслуговує, щоб був його музей», – каже отець Севастіян Дмитрух.

Власне, відкриття такого музею Шептицького спонукає до віднайдення ще речей, які йому належали. Є припущення, що навіть в управлінні СБУ у Львові є два предмети з митрополичих палат, дзеркало і годинник.


А поділитися?



Вам має сподобатись...