Брати йдуть: зі Львова до Маріуполя пішки
Брати Данило Турчин і Максим Грант живуть у Львові. Закінчивши навчання в школі, вони склали ЗНО й вирішили зайнятися мандрами. Та не якими-небудь, а тривалими, через усю країну, до самого Маріуполя. Цілий рік планували таку подорож, уявляли, як подорожують пішки містами і селами, як ночують десь у лісі…
І ось мандрування почалося. Вирушили в дорогу ще 15 червня. Завдання, яке поставили перед собою брати, виявилося нелегким. Спеку й дощ, велику втому й спрагу — все довелося випробувати мандрівникам. Батьки, які були здивовані й трохи налякані рішенням хлопців, все-таки змирилися й тепер дають поради телефоном. А Данило та Максим уже втягнулися в ритм тривалої подорожі. Долають щодня близько 40—50 кілометрів. Інколи влаштовують вихідні.
— Пропагуємо здоровий спосіб життя, намагаємося подати приклад активного відпочинку своїм ровесникам, крім того, у такий спосіб хочемо символічно з’єднати захід і схід країни, — зазначив Данило. — Не можемо втриматися від захоплення нашою прекрасною Україною. Тільки подорожуючи можна оцінити її велич і красу, усвідомити, яка вона велика й різна.
Так, сидячи у Львові Україну не вивчиш. Навіть просто мандруючи автомобілем чи іншим транспортом з місцевим населенням тісно не поспілкуєшся. Львів’яни мали нагоду глибше зрозуміти, чим живуть невеликі міста, приміром Переяслав чи Золотоноша. Скільки вражень, емоцій! Найяскравіші вони записують, аби потім, осмисливши побачене й почуте, поділитися з ровесниками у соціальних мережах.
Київщина й Черкащина, приміром, дуже сподобалися. Природа тут неймовірної краси. А люди живуть просто чудові, готові допомогти, не криючись, відверто розповідають про себе, про свої проблеми. Багато й нелегко працюють, знають ціну заробленому. Селяни, приміром, не скаржаться на життя, однак по них видно, як важко нині їм живеться.
До Золотоноші дійшли з Переяслава вже надвечір і відразу потрапили під опіку містян. Золотоносці дізналися про незвичних гостей майже випадково, проте встигли проявити гостинність. Ночівлею мандрівників одразу забезпечив готель «Зоря», а харчування й знайомство з містом узяв на себе місцевий ресторатор.
Враження від міста у братів позитивні. Завважили гарний центр, пристойний благоустрій, фонтани і приємне освітлення на площі. Вранці завітали й до міського голови, з яким поговорити було про що, адже місцевий люд ще досі під враженням від масових відвідин Говерли.
Після того як гостям подарували традиційні сувеніри із символікою міста, їх попередили про майбутній стратегічний об’єкт, котрий вони зібралися перетнути — міст через Дніпро, який пішки долати заборонено. Щоб уникнути непорозумінь, звістку про хлопців передали поліції, патрульна служба якої і перевезла туристів через міст.
У Черкасах зустріч із двома братами-мандрівниками відбулася в департаменті освіти й гуманітарної політики міської ради. Освітянські проблеми, про які була нагода поговорити, однакові в різних регіонах. На згадку про Черкащину хлопці отримали історичні книжки й невеличкі сувеніри. Допомогли мандрівникам жителі краю запастися провіантом.
Черкащина стала серединою подорожі. Попереду у львів’ян ще 700 кілометрів через Світловодськ і Дніпро. Додому планують повертатися вже потягом, адже потрібно встигнути на вступну кампанію. Обидва планують стати студентами: 18-річний Данило хоче бути екологом, 17-річного Максима приваблює мистецьке життя.
