Чому львівські «Самопоміч» і «Свобода» втратили підтримку виборців

logo


«Свобода» показала кращий результат, ніж «Самопоміч», бо має серйозну ідеологічну основу і, відповідно, стійке ядро виборців, прихильників радикальної політичної дії.
Фото: "Самопоміч"

Фото: “Самопоміч”

Львівські партії «Самопоміч» та «Свобода», згідно з майже 98% опрацьованими протоколами, не потрапляють до Верховної Ради. Партія Олега Тягнибока отримала 2,16% голосів виборців, а «Самопоміч» — лише 0,63%. Керівниця центру досліджень «Соціоінформ» Наталія Зайцева-Чіпак аналізує, чому політсили втратили популярність серед виборців, та прогнозує, що її зможе повернути.

Чому потерпіли фіаско «Самопоміч» і «Свобода»? По-перше, свого часу ці партії йшли в парламент протистояти системі/змінювати її. Проте, обидві опинилась в опозиції, а отже мали дуже обмежений вплив. Виглядало так, ніби вони були у владі, але результат їхньої роботи не був намацальним. Партіям не вдалось чітко донести до виборця свої досягнення і здобутки. Імовірно, помилковим рішенням у цьому контексті стала відмова Андрія Садового обійняти посаду прем’єр-міністра України (якщо така пропозиція мала місце).

По-друге, стрімко змінюється запит на те, що має пропонувати партія. Ми, виборці, реагуємо на проблему. Є загроза об’єднання з Росією — ми обираємо «Свободу» як противагу, є економічна криза — росте запит на фахівців, технократів, і ми обираємо, наприклад, «Самопоміч». Є засилля корупції — обираємо нові політичні сили. Перша спроба оновлення влади відбулась у 2014 році. Подивились: ніби й зайшли у Раду нові політики, але оновлення не відбулося — значить, воно має бути більш радикальним. Виборець переключив увагу на ті політичні сили, які ніколи не були у владі.

Проти цих політичних сил зіграли й результати замірів соціології, які перед виборами показали непрохідність «Самопомочі» і «Свободи». Тож виборці більшою мірою стали придивлялися до тих, хто має кращі шанси потрапити до Верховної Ради.

У цій виборчій кампанії також був дуже важливий фактор моди. Люди хочуть бути з переможцями, вони не бажають зайвий раз переживати відчуття розчарування від того, що їхня політична сила програла. Виборці часто орієнтуються на думку оточення. Тож, чим більший рейтинг має партія, тим більше в неї шансів його приростити.

Це спільні моменти. Однак, кожна з цих партій має власну специфіку. Тому є сенс навести специфічні причини низького результату партій на виборах 2019.

Згадаймо успіх «Свободи» у 2012 році, коли вона зайшла в парламент. Тоді до влади прийшла партія, яка поставила за мету проросійський курс, і їй була потрібна певна противага. Саме в цей час найбільш радикальна сила — «Свобода» — мала сенс, оскільки вона протистояла в меншості цьому проросійському курсу. Зараз же ми спостерігаємо запит не стільки на радикальність, скільки на нові обличчя, новий стиль мислення, новий підхід до вирішення проблем.

Крім того, цінності, які декларувала «Свобода», — продержавницька позиція, захист національних інтересів і навіть деолігархізація, — зараз заявляють більшість демократичних сил. Та сама «Європейська солідарність» говорить про євроатлантичний курс України, про те, що треба йти геть від Росії, але на додачу її представники спираються на здобутки. Той же «Голос» говорить про проукраїнську позицію, боротьбу з олігархами — і водночас це нові обличчя, фахівці.

Разом з тим, «Свобода» показала кращий результат, ніж «Самопоміч», бо має серйозну ідеологічну основу і стійке ядро виборців, яким імпонує ідеологія партії та в яких є запит на певний радикалізм у політиці. Крім того, з точки зору виборця, у парламенті національна ідеологія відіграє більш вагому роль, ніж «технократи у владі», що пропонує «Самопоміч». Мешканці Львівщини дивляться на «Слугу народу» і не до кінця розуміють, чи буде вона проукраїнською, чи не буде. Так само вони дивляться на рейтинг «Опозиційної платформи» і на те, якими темпами повертаються в Україну колишні регіонали. І це все дзвіночки, які говорять, що реванш можливий. А коли є така загроза, до парламенту хочуть привести противагу «рускому міру». Тому на цих виборах «свободівці» виявилися дещо в кращій позиції.

«Самопоміч» на минулих виборах позиціонувалася як нова, конструктивна сила з лідером, який сприймався як ефективний господарник, що довів своє право на владу ефективною роботою у Львові. За 5 років, справедливо чи ні, але довіру до цієї базової, ключової риси іміджу очільника партії було підірвано. Люди рідко вникають в суть речей — вони бачать те, що лежить на поверхні. Тож львівське сміття, яке привозили до них у регіони, стало серйозним іміджевим ударом і по симпатіях до партії в тому числі. Ви можете критикувати будь-якого політика скільки завгодно, але справжньої шкоди ви йому завдасте лише тоді, коли підірвете базову річ, за яку його найбільше поважали.

Імовірно, на негативний результат «Самопомочі» спрацювала й робота партії на місцях, у регіонах, зокрема втрата фракції в Київській міській раді. Люди часто бачили у ЗМІ, що відомі політики виходять з партії. Для звичайного громадянина зі сторони це все виглядало, як розкол, зникало відчуття надійності і конструктиву. Тож до цьогорічних виборів «Самопоміч» дійшла, втративши дві основні переваги: імідж лідера — ефективного господарника, та імідж згуртованої політичної команди.

Ще один цікавий момент: «Самопоміч» позиціонує себе як конструктивна сила, її представники говорять мудрі, правильні речі, а люди переважно сьогодні більше «ведуться» щось яскраве і простіше, щось ближче до них. Переглядаючи останній ролик з Андрієм Садовим на конопляному полі, складається враження, що цей тренд політтехнологи партії вже врахували.  

Разом з тим, виникає питання: якщо в населення є такий запит на оновлення влади, то чому вони обрали «Європейську солідарність» та «Батьківщину» і не залишили шансу для тих же «Самопомочі» і «Свободи»? Причин є багато, і перераховувати всі немає сенсу, ад=ле дві з них все ж наведу.

По-перше, партії Порошенка і Тимошенко мають певні здобутки при владі — нехай вони й були давно, але все ще тримають ядро електорату. Наприклад, Юлії Тимошенко досі згадують Юлину «тисячу» і виплати на дітей, підняття зарплат педагогам. До «Європейської солідарності», попри багато зауважень, таке ж ставлення — армія відродилася, Томос є, незалежність збережено. А чи може виборець ось так швидко пригадати здобутки «Самопомочі»?  І ось тут виникає думка про те, що партія чітко не артикулювала власних, ініційованих і виконаних нею досягнень за попередні п’ять років.

По-друге, крім усього іншого, та ж «Самопоміч» і «Свобода» певною мірою сприймаються українцями як партії, що найбільше поширені в одному регіоні. Натомість ті ж «Європейська солідарність» і «Батьківщина» вважаються загальнонаціональними партіями, які мають краще розвинену партійну структуру і підтримку в різних регіонах.

Однак я вірю, що з часом регіональні стереотипи зітруться. На мою думку, «Свобода» все ще має серйозний потенціал. Як тільки актуалізовуватиметься загроза реваншу проросійських сил, поступок щодо національних інтересів, зміни курсу, їхня популярність зростатиме, оскільки вони завжди готові радикально відстоювати їх.

Що ж до «Самопомочі», то сьогодні важко спрогнозувати, чи вдасться їй відновити довіру, на національному рівні — на місцевих виборах потенціал у неї є. Зараз ситуація є надто невизначеною: у партії змінюється склад, має прийти новий лідер, очевидно, будуть зроблені висновки з результатів останньої виборчої кампанії. Але немає нічого неможливого.

Я вірю що з часом ми обиратимемо не між проросійським і проєвропейським векторами, не між корумпованою досвідченою та некорумпованою і недосвідченою командами, а між силами, які пропонуватимуть різні стратегії побудови ефективної економіки і та суспільства рівних можливостей.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.