Чому різні місцевості Львова мають такі дивні назви?

Львів – одне з найстаріших міст України. Всі знають, що воно славиться своєю архітектурою та історією. Проте окрім загальновідомих фактів, місто Лева має свої приховані контексти. В межах шести звичних адміністративних районів існують території, що носять унікальні назви, які прив’язалися до них ще декілька століть тому.

Новини.LIVE розкаже, як львівські бандити XVII століття назавжди закарбували себе в історії міста та де Христофор Колумб насправді мав шукати Індію.

Цитадель

У XV столітті Цитадельна гора звалася Калічою, адже раніше тут знаходився притулок для калік. Саме тому, сьогодні так називається одна з прилеглих вулиць – Каліча Гора.

В 1672 році турки, взявши в облогу Львів, спорудили на цьому місці польові укріплення. Після цього довгий час гору називали “Турецькими шанцями”.

У 1856 році на горі збудували фортифікаційну Львівську цитадель, що складалася із чотирьох веж-бастіонів. Під час Другої світової війни там знаходився концентраційний табір для військовополонених Stalag 328.

Сьогодні в історичній вежі №2 облаштували 5 зірковий готель.

Скнилівок

У 1427 році тодішній власник Зубри Ян Бєрава Зубрський заклав на цій території село Скнилів. У XVI столітті в ньому оселилися кілька перших родин. Їх помешкання стали називати Скнилівком.

У 1604 році Скнилівок складався з 4 дворів. Його подарували львівському шпиталю святого Духа. Але вже через 20 років медики продали території бурмістру Львова Мартинові Кампіану, після смерті якого село переходило з рук в руки. Але в 1747 році історія довела свою циклічність, коли Скнилівок знову повернувся у власність шпиталю святого Духа.

В 1927 році польська влада перенесла сюди Львівське летовище. До Львова село остаточно приєднали у 1952-му. А сьогодні на цій території знаходиться львівський міжнародний аеропорт і торговий комплекс “Південний”.

Погулянка

Як не дивно, назва місцевості походить від слова “гуляти”. Річ у тім, що в 1810 році цю територію придбав заможний львівський адвокат Францішек Венґлінський, який збудував тут своє родинне гніздо. Завдяки йому, це місце стало прогулянковим парком, а прилеглу до маєтку територію назвали на його честь – “лісок Венґлінського”.

У 1821 році Погулянку викупив ресторатор Йоган Дістль і висадив парк. А в XIX столітті Ян Кляйн заснував тут броварню, пиво якої вважалось найкращим у Львові.

З приходом радянської влади на Погулянці з’явились промислові об’єкти. У 1940-х розпочались роботи по створенню міського парку культури та відпочинку “Погулянка”, які змогли завершити вже аж після Другої світової війни.

Індія

Невеликий район на півночі Львова отримав свою назву через переважно ромське населення. Він складається з кварталів приватної забудови біля багатоповерхових будинків.

У дев’яностих та нульових львівські ЗМІ та поліція часто заявляли про те, що на території львівської Індії ведеться незаконний збут наркотичних речовин і утримання публічних будинків.

Знесіння

Назва “Знесіння” походить від церкви Вознесіння Господнього, що розташована на цій території.

У IV—II століттях до н. е. тут знаходилося Світовидне поле – язичницький культовий центр. Деякі історики вважали, що тут знаходилося поселення, з якого Данило Галицький заснував Львів. У радянський час місцина використовувалась автобазою.

Також, тут знаходиться регіональний ландшафтний парк “Знесіння”.

Збоїща

Згідно з легендою назва “Збоїща” походить від польського слова zbój (збуй), що перекладається як розбійник або бандит. Вона пов’язана з тим, що у давні часи за Полтвою ріс густий ліс, в якому селилися неблагонадійні жителі та вигнанці – люди, яким у покарання за їхні вчинки під страхом смерті було заборонено з’являтися в межах Львова.

Перша згадка про поселення датується 1359 роком. Ватаги злодіїв (збоїв) часто робили набіги на купецькі валки, грабували дідичів і міщан. Магістрат Львова не міг нічого з тим вдіяти, адже щойно вони намагались покарати злодіїв – ті тікали у ліси.

У 1691 році до Львова підійшли татари. Вони легко захопили Замарстинів і вже готувалися штурмувати місто, коли несподівано ззаду на них наскочила ватага збоїв. Напад був такий раптовий, що нападникам вдалося пробитися в саму середину татарського табору і зарубати кількох воїнів. Зчинився переполох і татари, не орієнтуючись у кількості нападників, кинулися тікати. Багато їх загинуло в трясовинні, а деякі потонули в Полтві.

За цей подвиг магістрат пробачив збоям усі їхні провини й дозволив з’являтися в місті, але за умови, що вони перестануть займатися розбоєм, а візьмуться за господарку. Так воно й сталося. Відтоді це поселення дістало назву Збоїська або Збоїща.

Новий Львів

На початку XX століття розташовувався фільварок Красучин, названий іменем власника – Миколая Красуцького. В ті часи багатьом мешканцям Львова катастрофічно не вистачало житла, тому місто почало активну розбудову.

У 1926 році проходила виставка Східні Торги. На її базі провели Загальнопольську будівельну виставку, гаслом якої було “Дешеве та гігієнічне житло”. Втім, питання гігієни згодом відійшло на другий план. У 1930-х між сучасними вулицями Тернопільською та Ярославенка за типовими проєктами розбудували дільницю вілл у стилі функціоналізму. Саме цю дільницю стали називати “Новим Львовом”.

Мікрорайон продовжують розбудовувати до сьогодні. А червону водонапірну башту, що знаходиться у його центральній частині, видно з багатьох місць Львова.