«Діти звертаються до дітей»: У школі на Старосамбірщині учні розв’язують конфлікти без участі дорослих
МІСТО
Там уже рік триває проєкт «Мирна школа»
Фото школи: медіаторка Анна
«Проблема у тому, що вчителі і загалом дорослі мало довіряють дітям. Є скептицизм і думка, що дитина проблему не вирішить. Що обов’язково треба вести дитину до класного керівника, директора, карати. А «Мирна школа» дає нам інші підходи до вирішення», – розповідає Galnet заступниця директора ліцею імені Владики Івана Хоми у Хирові Тетяна Терлецька.
Уже рік у цій та ще дев’ятьох школах України триває освітній експеримент «Мирна школа». Регіональна координаторка цього проєкту Тетяна Давидовська пояснює, що це модель побудови стосунків між учителями, учнями та їхніми батьками, яка базується на примиренні.
«Тобто при конфлікті між учасниками навчального процесу не шукають винних і не придумують покарань, а намагаються зрозуміти, чому так сталося і що робити, щоб критичних ситуацій більше не було», – говорить координаторка.
А займаються цим не педколектив чи батьки, а самі діти. У закладі створили шкільні служби порозуміння, де медіатори працюють за принципом «рівний – рівному».
До слова, медіатор – це посередник, незалежна особа, яка допомагає сторонам конфлікту дійти знайти компроміс. У шкільних службах порозуміння медіатори – це учні, які самі зголосилися брати участь у процесі примирення. Анкетуванням та за допомогою інтерв’ю координатори проєкту визначили, чи мають охочі лідерські риси і чи довіряють їм однолітки:
«Діти звертаються до дітей. Медіаторами можуть стати учні, які мають авторитет серед однолітків», – додає Тетяна Давидовська.
Фото школи: медіаторка Анна
9 школярів, яких відібрали для медіації, навчили способів розв’язання конфлікту, а школа обладнала спеціальну кімнату примирення. Тепер, коли між школярами виникають непорозуміння, їм пропонують звернутися саме до медіаторів. Якщо винуватці конфлікту відмовляються, їх ніхто не примушує, але якщо погоджуються, то разом з посередниками вони збираються у цьому приміщенні і обговорюють ситуацію. Дорослі у цьому участі не беруть:
«Одна сторона конфлікту розповідає про те, як вона бачить ситуацію. Після цього медіатор коротко повторює усе вищесказане і надає слово другому учаснику конфлікту. Він розповідає зі своєї позиції. Медіатор повторює усе сказане і перепитує, чи правильно він усе зрозумів. Опісля – кожен ставить себе на місце іншої людини. Винуватці конфлікту міняються місцями і розповідають ситуацію уже з іншої сторони. Це допомагає їм зрозуміти, у чому саме полягає конфлікт», – говорить Galnet одна з медіаторок 9-класниця Аня.
Медіатори гарантують одноліткам повну анонімність. Те, про що говорили у кабінеті примирення, там і залишається. Є у «примирювачів» ще одне правило: вони не впливають на розмову учнів, які конфліктують, психологічно чи фізично. Потім у спеціальній угоді діти фіксують причину конфлікту і термін, до якого конфлікт має вирішитися повністю:
«Якщо треба відкупити зошит чи книжку, то пишемо, що, припустимо, до 5 листопада винуватець має це зробити».
Фото ілюстративне: afeschools.com.ua
Зазвичай примирення відбувається протягом двох найдовших перерв. Тетяна Терлецька помітила, що дітям імпонує те, що у їхні справи не втручаються директор чи батьки. Зазвичай після розмови з медіаторами сторони конфлікту подають один одному руки. Раніше ж часто непорозуміння між школярами переростали у конфлікти між їхніми батьками.
Учителів також вчили. Вони хоч і не беруть безпосередньої участі у вирішенні конфліктів між учнями, але мають фахово підтримувати дітей. Їх навчали у критичних ситуаціях використовувати мову примирення. Звичайно, каже заступниця директора, змінювати спосіб роботи готові не усі вчителі. Для багатьох простіше і зрозуміліше – покарати зауваженням у щоденнику чи викликати батьків. Тож ще одне завдання для організаторів – показати дієвість програми і залучити до неї якомога більше педагогів.
«Якщо, наприклад, хтось розбив вікно, ми знайшли винного, замінили вікно, учня покарали, проблеми ніби і немає. Але насправді завтра він може розбити інше вікно. Бо невідомо, що керувало дитиною, коли вона його розбивала. Відновний спосіб – довший, але дієвіший, адже дає можливість загасити причину конфлікту, а не його результат».
Додамо, що проєкт підтримує уряд Німеччини, через спільний внесок Програмного офісу forumZFD в Україні та Громадянської служби миру Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit GmbH та реалізується спільно з Інститутом миру і порозуміння, Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи та Інститутом модернізації змісту освіти. Також участь у проєкті бере Львівська державна комунальна середня загальноосвітня школа № 3.
