Дитячий психдиспансер у Львові хочуть реформувати
Львівський дитячий психоневрологічний диспансер хочуть приєднати до «Чорнобильської лікарні». На це в обласного департаменту охорони здоров’я дві причини: недоцільні витрати коштів і погані умови праці. 13 червня відбулася зустріч працівників медзакладу та керівника департаменту.
Те, що зараз є в обласному дитячому психоневрологічному диспансері на вулиці Драгоманова, створювали понад 30 років. До старої вілли добудували ще один корпус. Простору, втім, тут не надто багато.
«Палати на 10-15 ліжок, приміщення пристосовані, грибок, сирість і тому подібне. Тобто якихось таких можливостей для сучасного рівня надання допомоги і реалізації їхніх можливостей насправді тут немає», ‒ директорка обласного департаменту охорони здоров’я Ірина Микичак.
В облраді пропонують частину працівників та хворих перевести до Чорнобильської лікарні. Ще десять ліжок для пацієнтів гострих станів приєднати до обласної психіатричної лікарні на Кульпарківській.
«Є також можливості й бажання запросити до себе на роботу в клініку з ОХМАТДИТу для психологів і психіатрів, і ми також плануємо також на базі Дрогобицької клінічної лікарні відкривати психіатричні ліжка і в будинку дитини №1», ‒ каже директорка обласного департаменту охорони здоров’я Ірина Микичак.
У диспансері погоджуються: у приміщенні на Драгоманова замало палат. Адже на 60 ліжкомісць їх всього три. До того ж, спеціалістів інших профілів у штаті іноді бракує, наприклад, офтальмолога чи лора.
«Часто ми або відсилаємо, або відвозимо людей до інших лікарень. В нас є транспорт, веземо на консультацію в ОХМАТДИТ чи даємо скерування до іншого вузького спеціаліста. Тобто якщо буде приєднання, так як є в проекті ухвали ‒ до центру західноукраїнського на Дністерській, так званої Чорнобильської лікарні, пацієнтам має бути добре», ‒ пояснює головна лікарка дитячого психдиспансеру Орислава Хомик.
78% фінансування диспансеру ідуть на зарплату медпрацівникам. Те, що залишається, скеровують на комунальні послуги й харчування. Тож на лікування маленьких пацієнтів залишається мізер ‒ це одна з причин реорганізації. Але до об’єднання з іншим медзакладом самі лікарі ставляться з пересторогою.
«Наш стаціонар мусить бути обмежений і закриватися на ключ. Тому що в нас є діти, які можуть тікати, в нас є діти, які в силу свого стану можуть просто вийти у вікно. Це є наші пацієнти. Чи готова звичайна лікарня поки що їх прийняти?», ‒ запитує дитячий психолог Алла Петрів.
До того ж двоє лікарів диспансеру пройшли курси з діагностики аутизму. Тож тепер мають право обстежувати та лікувати таких пацієнтів. Втім, хвилюються, аби лікарів одного спрямування не «розкидали» по місту й області, або ж не скоротили.
«Я би хотіла, щоб не втратили всього того, що ми зробили. Щоб пацієнти не бігали по всіх поліклініках, шукали лікарів. Щоб вони знали: що є центр допомоги, дитяча психіатрія і що вони можуть звернутися до будь-якого лікаря», ‒ розповідає лікарка стаціонарного відділення й колишня головна лікарка Алла Сотник.
Щодня до поліклінічного відділення диспансеру приходять близько 25 пацієнтів. Їхні батьки неабияк хвилюються, чи матимуть діти змогу поправляти психологічне здоров’я надалі. Саме тому на минулу сесію облради вони прийшли із відчайдушним протестом.
«В мене двоє хворих дітей. Добре, нехай старша вже з легшими діагнозами. Зате з меншим мені потрібно проходити диспансеризацію хоча б раз у півроку. Для того, щоб лягти в Чорнобильську лікарню, мені доведеться стояти в черзі півроку і більше», ‒ каже мама двох дітей Ірина Михайлишин.
Якщо медики та управлінці все ж досягнуть компромісу, то реорганізацію розпочнуть на початку наступного року. Приміщення в центрі міста планують продати з молотка.
