Доїхати на «Шувар» і вижити. Звичайна поїздка львівським транспортом
Кожні кількадесят метрів маршрутку розтрясає від весняного ямкового “ремонту” вулиць. За кілька кіл щось може і відвалитися …
Фото з презентації Дем’яна Данилюка
Подорож вітчизняним «Богданом» у спекотний полудень перетворюється у навалу пільговиків, боротьбу за відчинені вікна і пошук бодай трохи вільного місця у переповненому автобусі. Тому пересадка у старий, але не набитий тролейбус, стає справжнім дарунком долі, пише фахівець з міської мобільності Дем’ян Данилюк.
Львів. Полудень. +23С але парить і морщить.На зупинці біля Привокзального в традиційному спокійному хаосі люди очікують на транспорт. Лише час від часу неспокійним цей хаос роблять маршрутки, які то зупиняються в другій смузі, то блокують тролейбус, то шукають місця в різних кінцях. Невеликі групи людей кидаються за ними туди-сюди.
Приїжджає 32-га. Всього з трьома пасажирами. Раптово її оточує хмара народу. 11 платних і 17 пільговиків. Рушили. І тут починається шкандаль на тему: закрийте вікно!Крики несамовиті. Пільговикиня закриває вікно, хтось інший відкриває. Наступна зупинка. 4:3 на користь команди “Посвідчення”.Анархія в салоні триває. Чолов’яга з повністю ураженими грибком нігтями знову відкриває кватирку. Противниця цього знову його закриває і тримає руку на гачку міцно наступні дві зупинки. Все це під відчайдушні крики: “відкрийте / закрийте”. А сьогодні лиш +23С.Бідолашні. Не знають вони, що нещодавно в Україні реформували протяги і тепер вони безпечні. Напевно, в них нема акаунту в фб. Уляна Супрун, де ж ви, коли так потрібні …Зрештою, серед пасажирів не було й Volodymyr Omelyan, але його там і не мало б бути, як і самих жовтих маршруток після недавньої реформи. Але я таки в ній. Це точно жовта маршрутка.
Спітнілі пенсіонери пресують мене до іншого пенсіонера на сидінні. Вириваюсь! Розпихаю всіх і потрапляю в кінець, де хоча б на сходинці можна стояти вільно.
Водій вмістився на велосмузі на Виговського. Мабуть, не встигав чи то забагато посвідчень набрав і треба далі відвоювати “платних” у конкурентів. За ним примазалися такі ж розумники. Мчимо! То в правій, то в лівій смузі. Зупиняємось за 2 метри від бордюру, “зробили всіх” на Науковій. Перші на світлофорі.
Маршрут пролягає південно-східними районами міста. Через низькі вікна «Богдана» видніються “стіни” обшарпаних і тюнінгованих радянських панельок та «цеглянок»і. Базари, туєва хуча кіосків та огидних громіздких конструкцій з реклямою новобудов. “Пікантності” цьому салату додають обрубані “під стовп” дерева. Кожні кількадесят метрів маршрутку розтрясає від весняного ямкового “ремонту” вулиць. За кілька кіл щось може і відвалитися … На вулиці вздовж залишків бордюрів Зеник перекидає шуфлею на старезний ЗиЛ купи піскосуміші, третина якої розвівається як прах вуйка Міська з Канади над українською землею. Не так вже й зле, що вікна зачинили.
Краплини поту стікають по скронях. Тут вже точно не +23.Пліснява в салоні у всіх видимих і не дуже місцях.
Бруд, схоже, пам’ятає ще наліпку про 3г рн. Ще трошки.Нижній Шувар. Півмаршрутки вивалилось тут.
Ні! Назад – це вище моєї гідності.
Кочу “кравчучку” по розбитих бездеревних тротуарах Хуторівки. А сьогодні всього лиш +23С. Безвітряна погода в цьому випадку добре, інакше був би як в тій пісні: “порахам прапах … са слєзамі на ґлазах … “. Як добре, що Олег Шмід нещодавно збудував там 300 пішохідної зони/доріжки.
За 15 хв. докотився до тролейбусної зупинки, де вже під’їжджав тролейбус. Його не довелося чекати 20 хв як завше. Страждання не минули марно. 30-річна «Шкода», пошарпана пострадянським буттям, забирає півдюжини пасажирів.
Хоча … яка вона стара – годиться в доньки водійці за 60. Є навіть сякий-такий Wi-Fi! Після поїздки туди, вертатися на цьому… немов на чеських бляхах після вітчизняної «Славути»!
Вдома. В душі милився двічі, ще й «Дермазолом» для профілактики. Перемога в тому, що живу на дільниці, де не буває гідравлічних випробувань. Бо не знаю, чи був би досі живим, якби мешкав в панельці на Рясному. Ага, борошно по 8, а румбамбар — 12-15 кільо. Завтра буде пляцок.
P.S.Поки я їздив, на засіданні уряду ухвалили єдиний бренд України – Ukraine now. Але нічого з описаного мною там і близько нема.
Схоже, є два Львови і дві України. Хммм… логічно.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
