Еко-бізнес та медичний центр. Що презентували підприємці зі сходу у Львові
Tvoemisto.tv знайомить із 20-ма підприємцями зі сходу, які приїхали до Львівської бізнес-школи УКУ, аби покращити свої компанії.
Сергій Теличко створює робототехніку та програмування для дітей і керує інформаційними центрами Stem-освіти. На початку роботи, каже, досить складно було знайти гроші на дороге обладнання. Втім він радить не боятися починати свою справу, а сам надалі хоче відкрити мережу центрів у кількох містах.
Євген Молчанов розвиває свій бізнес випічки у Станиці Луганській. За його словами, у місті не вистачає кадрів. Крім цього, бізнесу перешкоджають військові дії та відсутність підтримки від держави, однак підприємець хоче й надалі масштабувати свою справу.
Читайте аткож: Соціальний бізнес та хобі. Чого навчились підприємці зі Сходу у Львівській бізнес-школі УКУ
Підприємець із Сєверодонецька Олександр Погребак розвиває у місті свою мережу фаст-фудів із млинцями.
«За фахом я інженер-технолог харчування та торгівлі – столи з нержавійки, хромовані кавомашини, випікання при покупцеві, рецептури, технології, працівники… усе складається в єдиний механізм», – каже Олександр.
Свій бізнес він заснував у 2014 році. На той час труднощі були лише з тим, що за 30 кілометрів відбувалися бойові дії, тож клієнтів було небагато. Серед позитивного відзначає низьку вартість оренди та великий вибір локацій. Надалі планує відкривати нові точки продажу, розширювати асортимент та продавати фрайнчайзинг.
Тетяна Зіангірова працює у Мирнограді, куди вимушено переїхала у 2014-му.
«Це невелике шахтарське містечко з населенням у 50 тис. осіб, де чоловіки працюють на шахтах, а жінки здебільшого безробітні. На кінець 2014 року ми зіткнулися з проблемою – відсутність мінімаркетів побутової хімії із системою самообслуговування. У 2015 я зареєструвала ФОП, а у 2016 – отримали ґрант на закупівлю обладнання, відкрили перший магазин “Фортуна”. А ще через рік отримали ще один ґрант і відкрили другий магазин», – розповідає Тетяна.
Нині ж, каже підприємиця, уже налагодили бізнес-процеси, ввели автоматичний віддалений контроль за продажами та закупівлею і мають професійну команду. Серед труднощів Тетяна називає відсутність житла й комерційних приміщень відкритого типу, нестачу фінансів та якісних постачальників.
«Згодом ми плануємо відкрити сімейний розважально-освітній центр YO! – місце, де можна буде добре відпочити всією сім’єю, смачно поїсти, а також чогось навчитися. Надалі хочемо відкрити реабілітаційний центр для дітей із різними фізичними та психологічними вадами за принципом відкритого простору», – каже Тетяна.
Дмитро Виходцев у Маріуполі виробляє поліграфічну і сувенірну продукцію, яка популяризує місто для туристів.
«Із майбутніми партнерами та засновниками підприємства я познайомився у волонтерській групі. Ми всі до того були підприємцями, але за час війни втратили бізнес, тому й вирішили разом заснувати новий в абсолютно новій для нас галузі. Частину коштів залучили від ґрантодавців. На початковому етапі наробили всіх можливих помилок, але все ж таки вистояли перший рік, пройшли декілька бізнес-тренінгів і завдяки цьому отримали новий поштовх до розвитку», – каже Дмитро.
Геннадій Лєляков із Лисичанська займається вегетативним і мікроклональним розмноженням рослин. Спершу, каже, були проблеми з коштами, посадковим матеріалом, технологією розмноження, однак зараз бізнес налагодився. У майбутньому він планує створювати кооперативи з вирощування ягід та організовувати навчання з садівництва для молоді.
У центрі Сєвєродонецька Євген Чехута відкрив кондитерський магазин.
«Це робота моєї мрії: пригощати різноманітними солодощами інших. У людей одразу покращується настрій. Бізнес заснував мій батько ще на початку 90-х. Зараз у наших магазинах можна купити солодощі виробників із трьох континентів», – розповідає Євген.
Ганна Теличко розвиває у Вугледарі власний швейний бізнес. Її підприємство виробляє корпоративні еко-сумки з вишивкою, постільну білизну, вишиванки, шеврони.
«Наша родина – переселенці з Донецька. Ми проживаємо у маленькому містечку Вугледар, в якому з підприємтсв є дві шахти, цех з виробництва вікон і цех з виробництва дитячих майданчиків. Жінки працюють у сфері послуг або на держслужбі. Ще багато хто потребує працевлаштування, а швейне виробництво дає можливість бізнесу вийти за межі місцевого ринку», – розповідає Ганна.
Зараз на виробництві працює шестеро жінок із міста та прилеглих сіл. Згодом Ганна планує вивести свій бізнес і на міжнародний ринок.
Сергій Пивовар розвиває у Покровську кондитерський бізнес. Із 2010 по 2014 роки у Донецьку він займався дистрибуцією кондитерських продуктів із різних регіонів України. Успішний бізнес змусила згорнути війна, тож довелося залишити місто та роботу й переїхати туди, де більш безпечно.
«Новий бізнес створювався майже з усіма труднощах, які тільки можливі: безгрошів’я, відсутність зв’язків, житла, приміщення, робочого персоналу, бюрократія. На заощадження купили занедбане приміщення колишньої їдальні, полагодили його, вичистили та вимили, відремонтували обладнання, і крок за кроком йдемо до своєї мети. Ще дуже багато чого треба зробити, навчитись, засвоїти та втілити», – ділиться враженнями Сергій Пивовар.
Наталія Логозинська працює у Маріуполі. Її підприємство надає мобільні послуги харчування – паніні, кава, чай, що стало для Маріуполя новинкою.
«Бізнес заснували у 2016 році завдяки ґранту на обладнання. Також фінансово допомагали друзі, військові, яким вдалося вивезти частково вціліле обладнання з Широкіного. Дуже важко було з пошуком приміщення, але вдалось орендувати мобільний старенький МАФ на 10 кв. м. На рекламу грошей не було, тому і пригощала, і розповідала про продукт сама. Близько шести місяців не було бажаного результату і коштів, та надію не втрачала. Я просто готувала паніні, дарувала, прибирала самостійно територію міського скверу. Так потихеньку відчула до себе довіру місцевих жителів, котрі вже самі пропонували свою підтримку і знаючи, що я ВПО, купували, не боячись хоча б спробувати», – ділиться досвідом створення бізнесу Наталія Лозинська.
Наразі підприємиця працює над удосконаленням бістро із широким асортиментом та збирається відкрити його у місцевому технікумі.
Володимир Орос розвиває свій бізнес у Добропіллі. Два роки тому він разом із сім’єю відкрив арт-кафе «Тролейбус», де організовують культурні заходи, тренінги і майстер-класи. Обладнання та меблі для кафе вдалось купити завдяки ґранту.
«У маленькому місті найбільша проблема – це кадри. Але з цією проблемою зіткнулись лише на початку», – каже підприємець.
Надалі він планує впроваджувати еко-продукцію у закладі та організувати доставку на еко-транспорті. У планах також – мобільна кав’ярня.
Тетяна Лугова та Максим Потапчук організували у Краматорську виробництво органічної продукції.
«Ми хотіли примирити людину з природою та ознайомити з українською традицією чаювання. Травництво і благодійництво були як хобі. Ми зрозуміли: щоб якісно допомагати, треба заробляти кошти, мати прибуток. Сподіваємось, ми потихеньку мінятимемо ставлення до нашої землі: не знищувати, а відроджувати. Ми доглядаємо так, щоб наші збори були справді екологічно чистими і здоровими. Такий же підхід застосовуємо і до пакування: тільки папір, ніякого скотчу чи ламінування», – розповідає Тетяна.
Її прадід також був травником, тож була ідея продовжити його працю. Перший урожай зібрали у 2017-му. Це були кропива, меліса, м’ята, коріандр, душиця, тощо. Того ж року зареєстрували свою ТМ «Trava.UA».
Валерій Авер‘янов відкрив у Маріуполі медичний центр Dr.VERUM, у якому надають медичну допомогу мешканцям одного з житлових масивів міста. Раніше мешканці району мали долати близько півтора кілометра до найближчого медзакладу. Згодом тут планують розширити спектр послуг.
Геннадій Романов розвиває у Краматорську бізнес машинобудування та торгівлі, який заснував ще на початку 2000-х, а Віталій Алексєєв – мережу хімчисток та пралень. Спочатку це був приймальний пункт, а речі звозили до хімчистки у Харків, але завдяки ґранту вдалось відкрити й власну хімчистку. Через високу конкуренцію серед пріоритетних планів – залишитись на ринку.
Олена Митько з Маріуполя продає меблі у спеціалізованому магазині. У майбутньому підприємиця хоче відкрити ще декілька торгівельних майданчиків, однак поки що грошей на це не вистачає. Серед переваг власного бізнесу називає відповідальність за свою роботу і відсутність керівництва.
Наталія Шовкалюк та Ігор Бондаренко із Рубіжного створили фірму «АГК Україна», яка розробляє і реалізує проекти з переробки полімерних матеріалів. Це перша компанія в Україні, яка самостійно проектує і випускає обладнання для лиття із випуском інноваційної полімерної продукції. У планах підприємців – отримати міжнародний патент та взяти участь у виставці у Франкфурті, а також відкрити офіс у Києві.
Ірина Березнева відкрила у Маріуполі першу комплексну акваріумну студію, яка стала сімейним бізнесом. Згодом вона планує відкрити філіал у іншому районі міста.
«Це було дитяче хобі чоловіка, яке поступово розросталося, ширилося і нарешті перетворилось у бізнес. Від першої трилітрової банки з рибкою та травинкою до відкриття аквастудії пройшло майже 30 років. Ми вважаємо, що акваріумістика – це чудовий спосіб реалізувати та розвинути свій потенціал, познайомитися з живим світом та віднайти гармонію», – розповідає Ірина.
Тетяна Сушко з Покровська займається ремонтом та перетяжкою старих меблів. Ідея виникла, коли довелось самій шукати, хто б міг оновити старий диван. За рік підприємиця вже відкрила власний цех.
«Завдяки Lviv Business School я зрозуміла, що аналізувати та продовжувати отримувати нові знання потрібно на будь-якому етапі. Влітку я їду до Одеси, де навчуся налаштовувати швейне обладнання», – ділиться враженнями Тетяна. Іншим радить не боятися труднощів та любити свою справу.
Фото Львівської бізнес-школи УКУ
Текст створений у партнерстві з Центром підприємництва УКУ, що реалізовується та виконується в рамках Проекту «Зміцнення громадської довіри»(UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Партнерська публікація
Коментарі (0)
