Екскурсії, театралізоване дійство та ранкова йога: львів’ян запрошують на відкриття «Древнього Звенигорода»

Візуалізація майбутньої центральної площі села Звенигород
Фото: сайт Древнього Звенигорода

З 6 по 8 серпня відбудеться відкриття нового історико-культурного заповідника «Древній Звенигород».

У програмі: 

авторські екскурсії від дослідників літописного Звенигорода;
захопливі дитячі квести; 
вечірнє театралізоване дійство; 
ранкова йога;
майстер-класи; 
концертна програма.

Запрошують також в оновлений музей середньовічного міста. Його унікальна експозиція – це сотні артефактів княжих часів. Серед них – найдавніша, знайдена археологами в Україні гусля, речі побуту, прикраси. 

А завдяки сучасним технологіям можна не лише уявляти, як виглядало місто тисячоліття тому, але й побачити його. Вдягнувши VR окуляри відвідувачі зможуть оглянути 12 місць Звенигорода першої половини XII ст. Чотири з них – інтер’єри церков та палаців, вісім – вулиці, площі та панорами давнього міста.

Вхід у музей та усі заходи у дні відкриття – безкоштовний, проте на деякі заходи треба попередньо зареєструватися. Усі деталі можна переглянути ТУТ.

Нагадаємо, на території несправедливо забутої княжої столиці нещодавно створили перший в Україні історико-культурний парк «Древній Звенигород». Проєкт облаштування парку переміг у конкурсі ініціатив регіонального розвитку Мінрегіонбуду. Відтак, на його реалізацію у рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС виділили майже 12 мільйонів гривень. Роботи вони планують завершити до кінця 2020-го року.

Проект передбачає збереження та консервацію пам’ятки археології, яка руйнується. Також перетворення Звенигорода на привабливий туристичний об’єкт.

Історія  Звенигорода

Раніше Galnet писав, що заснування Звенигорода пов’язують із правнуком Ярослава Мудрого – Володарем. У другій половині XI столітті у долині річки Білка розпочалось будівництво міста. На пагорбі збудували князівську фортецю, яку довкола оточили дерев’яним укріпленням.

Розквіт Звенигорода припав на час перебування на престолі Володимирка Володаревича. Під час його правління місто масштабно розвивалось, звели безліч будівель: палац, галерею-перехід із церквою, усипальні – тобто величезний княжий двір. Загальна площа Звенигорода становила 139,5 гектарів.

Довкола дитинця розкинулись ремісничі забудови перших жителів. Цікаво, що жили вони у заглиблених у ґрунт помешканнях. Освітлювали їх скляними лампадками, підсвічниками, лучинами, глиняними каганцями.

«Це було типове європейське місто, щільно забудоване, з дерев’яною мостовою, дерев’яними будинками подібними до Гданська, Новгорода, Києва.

Конструкції забудови характерні для європейської забудови, для архітектури того часу. Немає якихось кардинально великих різниць. Тобто забудова у містах у Німеччині, Польщі, Україні була однотипною. Це каркасні, зрубні конструкції. Також активно використовували глину для заповнення стін», – розповідає Galnet архітектор проекту створення історико-культурного парку«Древній Звенигород» Василь Петрик.

Люди займалися обробкою болотної руди, заготівлею деревини, виплавкою заліза, рибалкою, полюванням, сільським господарством, торгівлею. Також функціонував чинбарсько-шевський комплекс, де обробляли шкіру.

До слова, ремісниче виробництво тогочасних звенигородчан було на високому рівні: ювелірне, склоробне, чоботарське, деревообробне, гончарське, ковальське, тощо.

Також жителі міста активно займались й образотворчим мистецтвом та  музикою: грали на сопілках, гуслях.

Звенигород – місто, яке завжди тримало оборону та давало прочуханку завойовникам. Проте, у 1241-му році монголо-татарська навала, яку очолював хан Батий, спалила місто вщент. За легендою, звенигородчани програли цю битву, через стару жінку, яка провела завойовників у місто, адже знала таємні ходи.

«Звенигород загинув, і як місто уже не відроджувався. Перетворився у село. Подібно так, як сталось із княжим Галичем, адже він також уже не відродився як місто. Зараз це село Крилос. Мало хто знає, що там був трон галицьких князів та королів. Це характерна історія для багатьох історичних міст», – додає Василь Петрик.

У XVI столітті звенигородським замком володіли Бартоломей Коритка, Хотівські, Сенявські. Замок тожі був просто відновленим давньоруським дитинцем. В середині XVIІ столітті орендатор Станіслав Глосковський розібрав замок. Адам Сенявський хотів спорудити новий, та цьому завадила війна з козаками. У 1649 році Звенигород спалили татари, у 1658-му знову на нього напали татари, а у1676 році Звенигород спалили турки.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.