Храм розбрату: як православні та греко-католики не поділили храм на Львівщині

18 січня 2022 року на Львівщині нарешті вирішилась міжконфесійна суперечка між греко-католиками та православними вірянами, яка тривала понад 20 років. Своїм рішенням ЛОДА передала храм Святого Василія Великого на Самбірщині у розпорядження УГКЦ.

Новини.LIVE розповість, чому церковна споруда стала наріжним каменем конфлікту між українцями з різних конфесій.

Дерев’яна архітектурна перлина

Хоч церква Святого Василія Великого й не входить до реєстру архітектурних пам’яток, але храм має довгу історію та досить непересічний екстер’єр. Він розташований у невеликому селі Дубрівка Самбірського району, де проживає трохи більше ніж 700 мешканців. Історичні довідки свідчать, що його заснували в 1580 році.

Також відомо, що на місці сучасної сільської церкви в 1680 році стояв дерев’яний храм. Проте на початку XX століття, у 1928 році, місцеві віряни вирішили збудувати новий. Матеріал для зведення споруди міняти не захотіли. Тому, за різними свідченнями, при будівництві нової дерев’яної церкви використовувались частини старої.

Храм Святого Василія Великого збудований за канонічними традиціями архітектури православних та греко-католицьких дерев’яних церков. Він складається з трьох частин: бабинця, нави та вівтаря. Бабинець – частина храму, у якому зазвичай розташовується вхід. У цьому місці під час Богослужінь переважно перебувають жінки старшого віку. Нава є найбільшою частиною храму. Вівтар за розмірами відповідає бабинцю. Там знаходяться царські ворота й церковний іконостас. Таку конструкцію називають тридільною.

З трьох сторін від церкви є нечисленні могили. Також на її території окремо розміщується стара дерев’яна дзвіниця. Спорудження дзвіниці поза самою церквою пояснюється тим, що під час татарських наїздів вона могла б виконувати роль сторожової вежі.

До 1946 року храм та прилегла територія знаходились у власності УГКЦ. Але після остаточного утвердження радянської влади на території Західної України комуністи розгорнули масштабну боротьбу з уніатами, які мали неабиякий авторитет серед місцевого населення. Зокрема в 1946 році задля остаточної ліквідації греко-католицької церкви, згідно з планом НКВС, було скликано так званий Львівський собор.

В курованих спецслужбами церковних зборах взяли участь 216 представників місцевого духівництва та делегація московської патріархії. Вони одностайно ухвалили рішення про ліквідацію Берестейської унії 1596 року, тобто розриву з Ватиканом та возз’єднання з Російською православною церквою. До того ж радянські агенти в рядах церковних діячів закликали українське католицьке духовенство за прикладом політичного з’єднання України з Росією переходити до злиття з РПЦ.

Після проведення псевдособору, церкви, які належали УГКЦ, перейшли в руки Російської православної церкви. Але більшість із них згодом припинили свою діяльність. За словами греко-католицького священника з Самбірщини, отця Тараса Рисея, храм Святого Василія Великого був закритий для Богослужінь із 1960 по 1988 роки.

Міжконфесійна боротьба

Після набуття Україною незалежності та надання громадянам свободи віросповідання, свої претензії на храм висловили як УГКЦ, так і Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Через 3 роки, в 1994, ЛОДА постановила, що віряни різних конфесій будуть користуватися храмом почергово. Але компромісне рішення лише загострило ситуацію розподілу церковного впливу. Православна громада відмовилась пускати греко-католиків у церкву Святого Василія.

Чвари з цього приводу продовжувались до 1997 року. Тоді, попри надане раніше УГКЦ право проводити Богослужіння в церковній будівлі, тодішній голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Гладій передав храм в одноосібне користування УАПЦ. Таке рішення викликало хвилю обурення серед греко-католицького духівництва та вірян. Але, на щастя, ситуація вирішилась мирно.

Та до 2009 року православна парафія збудувала в Дубрівці новий храм Різдва Івана Хрестителя й повністю перенесла свою діяльність туди. Церкву ж Святого Василія Великого вирішили закрити на навісний замок та облаштувати на її території невеликий склад.

Через те, що за дерев’яною спорудою перестали доглядати, вона почала швидко трухнути, руйнуватись та втрачати привабливий зовнішній вигляд. Стіни вкривалися пліснявою, хрести на куполах хилилися, а сама будівля – просідала. Незважаючи на те, що храм пустував, в УАПЦ не дозволяли користуватися приміщенням греко-католикам, яким доводилось проводити свої обряди під стінами церкви.

Така ситуація продовжувалась 7 років. З 2016 року, громада УГКЦ почала звертатися до судів різних інстанцій з надією відновити богослужіння у своєму старовинному храмі. Спочатку справи для уніатів складалися більш ніж добре. Львівський адміністративний суд присудив повернення Храму громаді УГКЦ. Восьмий апеляційний адміністративний суд теж присудив повернути Храм громаді. Але коли справа дійшла до Києва, то надія греко-католиків повернути свою святиню почала згасати, адже Верховний Суд відхилив усі прийняті до цього рішення. Бюрократична тяганина продовжувалась довгих 6 років.

Довгоочікуване повернення

Після довгих і виснажливих судових тяганин УГКЦ все ж вдалося відвоювати право проводити Богослужіння у своєму історичному храмі. 13 січня 2022 року голова Львівської облдержадміністрації Максим Козицький підписав розпорядження згідно з яким храм святого Василія Великого передали у власність громади на безоплатній основі.

“Повернути безоплатно у власність релігійній організації “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області” культову будівлю – храм Святого Василія Великого у с. Дубрівка Самбірського району Львівської області”, – йдеться у документі.

Але місцевий священник Любомир Григель повідомив, що процедури щодо остаточної передачі храму ще не завершились. Наразі громада УГКЦ очікує подальших кроків від влади в цьому питанні.

“Наша громада села Дубрівка УГКЦ дякувала Богові за те, що нам повернули наш законний Храм Св. Василя Великого у власність. В очікуванні подальших кроків від нашої влади щодо повернення”, – сказав чоловік.

Додамо, що забезпечення повернення храму з дотриманням усіх законодавчих вимог лягає на Самбірську районну державну адміністрацію.