Хто перемагає з мажоритарників у Львові. Динамічна інфографіка
Учора, 21 липня, в Україні відбулись позачергові парламентські вибори. ЦВК вже опрацювала понад 70%, а на деяких округах — понад 90% протоколів. Tvoemisto.tv підготувало короткі довідки про кандидатів, які лідирують на виборчих округах Львова.
Фото: ТСН
На 115-му виборчому окрузі (Сихівський і частина Личаківського району) понад 30% виборців проголосували за активістку від партії «Голос» Наталію Піпу. Найближчй конкурент Юрій Михальчишин має на 10% менше.
Наталія Піпа пластунка, має диплом зі спеціальності «Економічна кібернетика» ЛНУ імені Івана Франка. Також є випускницею магістерської програми з управління неприбутковими організаціями УКУ. Працювала страховою брокеркою в компанії «Дністер», фандрейзеркою у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».
Була членкинею УГП від часу заснування партії у 2014 році. Того ж року вона створила разом з однодумцями ГО «Кращий Сихів», що виникла як результат тривалої боротьби за сквер в мікрорайоні «Санта-Барбара», де вона живе. Тепер це Сквер Гідності.
У 2015 році Наталія Піпа балотувалась у мажоритарному окрузі на Сихові до Львівської обласної та міської рад, але безуспішно. Далі активно займалась громадською і партійною роботою, зокрема була заступницею Львівського міського осередку УГП. Цього року ГО «Кращий Сихів» відкрила першу екостежку у Сихівському лісі та провела на Сихові екофестиваль.
Наталія Піпа йде до парламенту під гаслами «Людина, громадянин чи громадянка України — понад усе!», «Держава на долоні в людини, а не в кулаку держави», «Україна — справжній східноєвропейський тигр». Ключовими цінностями для неї є людина та її гідне життя. У програмі є виразні акценти на людській гідності, довірі, вільному виборі людиною свого шляху, рівності всіх людей перед законом.
Ворогами для неї, вочевидь, є «влада, яка раз у раз зраджує» та старі «політики, які обіцяють золоті гори», напівреформи, «вічна боротьба з корупцією, бідністю, несправедливістю». Цілком очікуваним є те, що вона обіцяє боротися із незаконними забудовами у зелених зонах.
На 116-му окрузі (Залізничний та частина Шевченківського району) перемагає Микола Княжицький від «Європейської солідарності», який набирає 23,12%. Його найближча конкурентка Марта Романяк має 20,05% голосів.
У попередньому скликанні ВРУ Микола Княжицький був депутатом від ВО «Батьківщина». Двічі проходив у парламент за партійними списками. Він також балотувався до ВРУ у 2002 році на 117-му окрузі у Львові — як безпартійний самовисуванець, але програв. Він звернувся до суду — і знову програв. У 2006 році його обрали членом президії політради партії «Трудова Україна» Сергія Тігіпка.
Він працював журналістом з 1989 року. Наприкінці 90-х був президентом СТБ. До 2002 року був членом Нацради з питань телебачення та радіомовлення. У 2002-2007 роках був співвласником компанії «Медіадім», до складу якої входили «Тоніс» і «Газета24». У 2008 став головним директором телеканалу ТВі, де також був і ведучим.
У 2013 році Микола Княжицький потрапив у перелік ворогів преси за версією Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки України. Тоді йому закидали знищення репутації ТВі.
Під час цієї каденції у ВРУ Микола Княжицький став ініціатором законопроекту, що, серед іншого, передбачав створення Інституту книги. Також долучився до створення квот на українському телебаченні. Як голова комітету з питань культури і духовності працював над Законом про мову, був одним з ідеологів та ініціаторів його ухвалення. А разом з тим — підписав подання до КСУ, на підставі якого скасовано закон про незаконне збагачення. Із законотворчою діяльністю Миколи Княжицького можна ознайомитись на сайті ВРУ.
За 2018 рік Микола Княжицький разом з дружиною задекларували дві квартири у Києві, житловий будинок у Верховинському районі — у Верхньому Ясенові, і земельну ділянку там же. Окрім того, Микола Княжицький володіє нежитловими приміщеннями — 159 кв. м, та орендує нежитлові приміщення. Сім’я Княжицьких безоплатно користується будинком в Броварському районі Київщини, що належить Надії Княжицькій. У 2018 році Микола Княжицький став власником ще однієї квартири в Києві, а його дружина — будинку у Верхньому Ясенові і кількома тисячами квадратних метрів землі там же. Сім’я має автівки 2014, 2016, 2017 і 2018 року випуску, володіє акціями медіакомпаній, торговими марками. На рахунках у них — 1,6 млн грн та понад 1,1 млн доларів.
З виборчої програми Миколи Княжицького можна зробити висновок, що для нього ключовими цінностями є «Україна українська», вступ до ЄС і НАТО, «Європа в Україні». Відповідно передбачений розвиток держави, підняття добробуту, розвиток безпеки, мови і культури.
Найбільш негативно в програмі визначені «імперська Росія», тож вона зосереджена на недопущенні проросійського реваншу і повернення колоніальних історичних символів.
На 117-му окрузі, до якого входить Галицький, Франківський та частина Шевченківського району Львова, перемагає кандидат від «Голосу» Ярослав Рущишин. За нього проголосували 25,2% виборців. На 2% від нього відстає самовисуванка Оксана Юринець.
51-річний безпартійний львівський підприємець Ярослав Рущишин має вищі освіти у галузі економіки, права та бізнес-адміністрування.
На початку 1990-х Ярослав Рущишин був активним учасником Студентського братства Львівщини та одним з організаторів Революції на граніті. Також він — співзасновник Мистецького об’єднання «Дзиґа». Був головою Комітету підприємців Львівщини. Співзасновник Львівської бізнес школи LVBS, почесний сенатор УКУ.
Ярослав Рущишин є засновником та директором ВАТ «Троттола» — мережі швейних фабрик у Західній Україні, що шиють одяг для відомих брендів. У 2006 році балотувався до Верховної Ради від блоку «Наша Україна» (за списком), але не пройшов. У 2006-2010 рр. він був депутатом Львівської облради. З 2006 року Ярослав Рущишин є членом колегії ЛОДА від підприємців. У травні 2019 року отримав Орден за заслуги ІІ ступеня. До реєстрації кандидатом у депутати був членом наглядової ради аналітично-адвокаційного центру Центр UA, проте зараз його членство призупинене.
Серед особливих пріоритетів виборчої програми Ярослава Рущишина — комфорт і безпека транспорту. Також констатується, що Львів — креативне місто, якому вдається комерціалізація інновацій, тож програма передбачає підтримку цифрової модернізації міста, у тому числі управління рухом, відеоспостереженням, освітленням.
Ворогами для нього, вочевидь, як і для інших представників «Голосу» є «влада, яка раз у раз зраджує» та старі «політики, які обіцяють золоті гори», напівреформи, «вічна боротьба з корупцією, бідністю, несправедливістю».
На 118-му окрузі (частина Личаківського і Шевченківського районів Львова, а також Пустомитівський район Львівщини) із 33,48% голосів перемагає самовисуванець Богдан Дубневич. За ним 30,7% набирає кандидатка від «Голосу» Галина Васильченко.
У 2002 році він ішов у Раду самовисуванцем, але безуспішно. Був також депутатом ЛОР від партії «Відродження», а починав політичний шлях із депутата Пустомитівської райради від БЮТ. Закінчив взуттєве училище, а згодом вивчав зовнішньоекономічну діяльність у «Львівській політехніці».
Богдан Дубневич із братом Ярославом Дубневичем давно займається бізнесом. Їхній концерн «КРТ» часто зринає у повідомленнях ДБР або СБУ. Так само Дубневичі згадуються у повідомленнях про махінації на ТЕЦ. Також вони активно вклались в нерухомість і мають понад шість десятків квартир у Львові та пару десятків будинків.
Із законотворчою діяльністю Богдана Дубневича можна ознайомитись на сайті Верховної Ради. Свого часу він голосував на користь колег Євгена Дейдея, Борислава Розенблата, Андрія Лозового та Максима Полякова. Також нардепа звинувачували у кнопкодавстві. Окрім того, його бізнес активно бере участь у державних закупівлях. Ще про нього часто пишуть розслідувачі.
Також він вихвалявся вправністю у мисливстві, що викликало скандал та осуд. Втім, на нього це не впливає.
Із декларацією Богдана Дубневича можна ознайомитись на сайті НАЗК, оскільки перерахувати всі його маєтки до виборів можна і не встигнути.
Програма Богдана Дубневича передбачає посилення місцевого самоврядування і підвищення рівня життя громадян. Головним завданням визначається законодавче забезпечення європейського курсу України, захисту української мови, підтримка національного виробництва і сільського господарства, у тому числі фермерських та особистих селянських господарств, будівництво нових шкіл, садків і лікарських амбулаторій, будівництво і ремонт доріг, відкриття Народних домів і бібліотек.
Єдиним чітким пунктом цієї категорії є «в жодному разі не входитиму до складу фракцій тих політичних сил, які є антиукраїнськими й антидержавними».
