Хто у давньому Львові міг продавати алкоголь: як боролися з “сухим законом” у місті
Львів славиться тим, що там завжди є куди сходити – на каву, на чай або й на щось міцніше. Випити любили і давні львів’яни. Ось тільки зробити це для них було дещо складніше, ніж у сьогодення.
Про роботу шинків у давнину розповідають у “Фотографіях старого Львова”.
Перша львівська енциклопедія: скільки летіти до пекла та як впізнати відьму
Магдебурзьке право і алкоголь
Певно, усі хоч раз чули про знамените Магдебурзьке право, яке надали Львову. Найдавніший документ, який засвідчує надання цього права, датується ще 1356 роком – це грамота короля Казимира ІІІ. У тому документі йшлося: “…дбаючи про численні клопоти та незручності, що наше місто Львів зазнало від усіляких немилосердних ворогів, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, прибутки, користі та добробут. Для втіхи згаданого міста та збільшення кількості його вірних жителів даємо і встановлюємо вищезгаданому містові на вічні часи німецьке право, яке по-простому називається Магдебурзьким…”.
Здавалося б, Магдебурзьке право стосувалося політичних рішень, але насправді воно серйозно впливало і на життя простих людей. Навіть у таких ситуаціях, як відкриття шинків чи корчем.
Мало хто знає, що у самому кінці грамоти, що підтверджувала статус міста як такого, що має Магдебурзьке право, була приписка: “даємо тому місту (право), щоб жоден із зем’ян, духовних, міських та будь-яких інших осіб не розміщував, не встановлював і не будував шинків у межах однієї милі від міста”.
Нелегальні зборища
Отож хоч у багатьох людей і є враження, що у Середньовічному Львові вино і пиво пили наче воду, це було зовсім не так. Більш як пів тисячоліття у місті не було жодного (!) офіційного приватного місця продажу алкоголю.
Що ж стало причиною такої заборони? Окрім ратування за тверезість львів’ян, влада намагалася контролювати людей. Як? Дуже просто – у давнину шинки були не місцем, куди люди приходили напитися, а зборищем однодумців, там нерідко проводилися народні віче і інші збори.
А коли корчми заборонили відкривати у межі міста, контролювати збори тих самих русинів, наприклад, стало у рази легше.
Але з усього вищесказаного могло здатися, що у Львові не можна було купити алкоголю. Втім, це теж не так. Його продаж суворо контролювався магістратом – насправді, тільки представники влади його й продавали. Приписка ж у Магдебурзькому праві була тільки приводом лобіювати свої інтереси у продажі спиртного.
Більше новин про історію Львова
Давнім львів’янам завжди подобалися лижі. У 20 столітті не було чимось дивним побачити людину у місті, яка пересувається саме таким способом. Старі світлини з’явились у мережі.
Зима завжди додає особливого шарму Львову. Зимові пейзажі особливо захоплюють. Лапатий сніг зачаровує. Трішки магії у час, коли йде війна. У мережі з’явилися фото засніженого Львова у 1941 році.
