Історія львівських шпиталів та феномен Фелікса Сельського, – ФОТО, ВІДЕО
У 1840 році у Львові відкрили перший дитячий садочок – це був християнський притулок для малих дітей, який заклали у місті за кошти магістрату з метою щоденного догляду за дітьми від 3 до 6 років для родин, які не мали змоги ними опікуватись в силу своїх занять. Дітям забезпечували годування, нагляд та ігри, відповідно до віку. 1891 року у місті з’явився перший хоспіс у сучасному розуміння цього слова. Це була фундація Титуса Коляновського для невиліковно хворих християн. Окрім цього, з 1810 року у Львові діяло медичне страхування, якого зараз українським пацієнтам уже не надають.
***
Оксана Стадник зауважує, що лікар Фелікс Сельський був не лише відмінним медиком з передовими поглядами та вміннями, але й громадським діячем і різноплановою особистістю, саме в цьому й полягає його феномен. Історично Сельський реалізував себе швидше за Озаркевича чи Панчишина, які лише продовжили утверджувати українську медицину того часу. Мало хто пам’ятає і лікарів середини ХІХ століття Михайла Верещинського, Василя Чернянського, Василя Ключенка, який згодом став протомедиком Буковини, Василя Гетьманчика чи Івана Залужного. Про них збереглося вкрай мало відомостей.
Що стосується Фелікса Сельського, то родом він із села Колодниці біля Стрия, народився 1852 року в родині багатого управителя, який мав достатньо грошей, щоб дати медичну освіту Феліксу, а також юридичну – його братові Юліану й відправити на теологічні студії Владислава Сельського, котрий потім став священиком.
Відтак, Фелікс вступив на навчання у Віденський університет, на медичний факультет. Паралельно цікавився політикою, бачив себе в рядах соціалістів, поруч із Франком, Павликом, Терлецьким, Ганною Павлик. Підтримував у поглядах Драгоманова та навіть зберігав пристойну колекцію його творів у себе вдома, що на той час було заборонено. Відомо також, що 1876 року Фелікса Сельського заарештували за політичні погляди та публікації (писав під псевдо Іван Бойчук та Сельський Щасний) разом з Іваном Франком, Ганною Павлик, Остапом Терлецьким та іншими і впродовж місяця він перебував за ґратами. У зв’язку з цим, його навчання в університеті тривало довше, із 1872 аж до 1880 року.
Як і його колеги, співпрацював із польськими соціалістами: Людвіком Варинським, Болеславом Вислоусом, Еразмом Кобилянським (псевдо Михайло Котурницький), Едмундом Бжезінським, Яном Гласком, Олександром Вєнцковським. Тогочасні польські соціалісти вважали, що Україна має бути незалежною, повинна мати свою мову, культуру та інші речі.
У 1880 році Фелікс Сельський закінчив навчання на медичному факультеті у Відні та 1884-го повернувся до Львова, де жив на вулиці Академічній, 8 та Січових Стрільців, 11. Окрім цього, він став головою української громадської організації “Січ”, після нього за інформацією деяких дослідників, цю посаду обійняв Озаркевич. У Львові Сельський працював медиком, вів свою практику, був членом різноманітних громадських організацій та автором багатьох наукових праць в царині акушерства та гінекології, німецькою, польською та українською мовами.
Разом із Озаркевичем, Соловієм та іншими колегами працював над створенням української медичної термінології наприкінці ХІХ століття. Писав передові на той час статті про захворювання матки, до прикладу, нормальне та патологічне положення матки донині є проблемою багатьох жінок. Статтю Сельського тоді дуже високо оцінили поважні європейські лікарі-гінекологи.
На V з’їзді лікарів та природознавців у Львові 1888 року медик продемонстрував операцію перинеопластики. Станом на нині це нескладна операція, але на той час це була новинка, і те, що його вибрали для демонстрації, свідчить – він її виконував відмінно. Фелікс Сельський був також автором ряду медичних винаходів. Зокрема, розробив “шприц” для внутрішньоматкового введення ліків, яким донині користуються акушери з невеликими модифікаціями, і – пристрій для підтримки ніг в сіднично-спинному положенні при гінекологічних операціях у 1887 році, про який збереглося мало даних, та інші речі.
Окрім цього, Фелікс Сельський з 1891 року був у складі Русько-української радикальної партії, а з 1897 – заступник голови математично-природописно-лікарської секції НТШ, і потім її головою. Із 1900 року очолював Львівську секцію Товариства самодопомоги лікарів, яке було дуже демократичним, статті приймали до друку українською, польською та німецькою мовою.
1912 року став співзасновником спілки “Світанок кінематографічний”, метою якої був розвиток кіно у Львові. Фелікс вклав величезні гроші в спілку. На той час це був один зі способів донести до мас певні знання про медицину та гігієну. Уже існувало Львівське гігієнічне товариство, яке займалося профілактикою, і короткі інформаційні кінозамітки перед переглядом фільмів були дуже популярними. 1913 року його номінували до Найвищої Ради Здоров’я у Відні та був нагороджений орденом Франца Йосифа за заслуги в розбудові лікарської справи.
У 1914 році вийшов на пенсію, купив дім у Івано-Франківській області, де колись жила його родина та працював батько. Для цього він продав свої обидва будинки у Львові та купив у Вигодівці велику садибу. Ще до початку Першої світової війни працював там як сімейний лікар, безоплатно. Даних про його діяльність під час війни немає, але судячи зі всього, Сельський продовжив безкоштовну фельдшерську діяльність та допомагав селянам, особливо жінкам під час патологічних пологів. Із 1919 року обіймав посаду повітового лікаря в Долинському районі на Франківщині, помер в Болехові 1922 року. Нащадків не мав, але залишив після себе величезну медичну спадщину, яка все ще потребує подальших досліджень.
Відеозапис лекції “Фелікс Сельський – лікар та громадський діяч”:
