Історія майданівця, який отримав важке поранення від кулі снайпера на Інститутській у Києві
Василь Галамай лише дивом не потрапив до лав Небесної Сотні. У 2014-му він отримав важке поранення під час розстрілів на вул. Інститутській у Києві. Після кількарічної реабілітації чоловік не лише став на ноги, а й щодня допомагає людям. На п’ятому році після Революції Гідності майданівець ні про що не жалкує і дивиться у майбутнє із оптимізмом.
Щодня робочий день Василя починається о сьомій ранку. У відділенні соціальної допомоги вдома Галицького району Львова чоловік підтримує найменш захищених людей. П’ять років тому Василь і сам потребував допомоги і не лише людської. На Майдан чоловік поїхав сам у розпал найгарячіших боїв. Кадри дня, що став вирішальним і для Революції, і для його життя – 20 лютого. Коли повстанці пішли у наступ, наш герой перебував у центрі подій.
«Мав таку ідею: якщо запалити на мосту завісу димову, колеса принести, то закриємо велику частину Майдану, все буде в диму і важче буде стріляти по активістах», – згадує, переглядаючи відео кульмінаційного дня Революції Василь Галамай.
Тоді намагалися зробити коридор для евакуації. Саме в цей час пролунав постріл.
«Перша думка була, що щось вибухнуло під ногами. Подивився, чи взагалі є ноги. Отримав поранення. Хлопці, яких я не знав до того, просто ризикуючи своїм життям затягнули за щити, медик підбіг», – продовжує поранений герой Майдану Василь Галамай.
Куля калібру 7,62 погуляла по кістках: розтрощила таз та повністю змінила життя Василя. Попереду чекали складні операції та багаторічна реабілітація. Чоловікові довелося наново вчитися ходити.
«На цьому фото видно навіть штани, які не змогли стягнути. Куля, яка застрягла в лівій нозі. Це один із найперших рентгенів», – демонструє знімок розтрощеного тазу з лікарні Василь Галамай.
Найважливіше досягнення після Майдану — 2-річна донька. Народжена вільною Катруся точно знатиме, хто її герой: фото французького фотографа вже стало відомим на увесь світ. Обличчя Василя із осколком у касці потрапило на передовицю італійського журналу.
«Не впізнав себе одразу на фото, друзі переконували мене, що це я, щоб уважніше подивився. Коли я придивився, то справді – я, просто обличчя таке копчене в сажі», – показує журнал Герой Василь Галамай.
32-річний чоловік і справді мало схожий на себе дореволюціного. Каже: хоча фізичну форму і втратив та зате загартувався морально.
«Варто шкодувати за тим, що не сталося, а за тим, що ти зробив, що трапилось, шкодувати не варто. Я дякую Богу, що навпаки так трапилось, бо я залишився живий. Не забуду цю жертовність людей, які не знали один одного», – каже Василь Галамай.
Чоловік досі займається допомогою та консолідацією поранених під час Революції Гідності. Адже тоді на Майдані травми різної важкості отримали майже півтори тисячі людей.
