Із сім’ї на Львівщині забирають дитину, яка жила в нелюдських умовах
Діряві стіни, бруд та холод: в таких умовах живе 5-річна дитина у селі Торгів на Золочівщині. У хаті холодніше, аніж на дворі. Старі стіни просвічують дірками. Та найбільше вражають купи брудного одягу та антисанітарія. Такі умови й застали правоохоронці, коли прийшли подивитися, як тут живеться 5-річному Ігорчику, бо сім’я стоїть на обліку як неблагополучна.
«Було так, що в мене було не застелено, не прибрано. На столі був трошки бардак. Я не знала зовсім, що хтось прийде. Їх вже майже три роки не було тут», ― виправдовується мама дитини 37-річна Олександра Гуменюк.
Своєї хати Леся не ховає. Господаря ж удома ми не застали. Обоє з чоловіком ніде не працюють і прикладаються до чарки.
«Ну з ким не буває, ну випила. Ну але я кожен день не п’ю, ціле літо не пила ― люди скажуть. Але, якби я не доглядала, повірте мені, що би я з ним зробила вже до того часу! Я ні одно зі своїх дітей не скалічила», ― каже жінка.
В сім’ї було четверо дітей. Та найстарша 17 річна донька вчиться у Львові, але додому не приїздить, а двох хлопці, яким зараз 12 і 14 років, ще раніше забрали в інтернат. Тепер така доля чекає і найменшого – 5-річного Ігорчика.
«Ця сім’я не виправиться, тому що в них є ще діти в дитячому будинку, до яких вони не приїжджали і їхньою долею не цікавились. І зараз їм не цікава доля їхньої молодшої дитини Ігорчика», ― наголосила старший інспектор ювенальної превенції Золочівської поліції Оксана Березіна.
Наразі хлопчика прихистила сусідка. Вона доглядає його з народження, бо в рідній хаті дитині далеко не завжди було що їсти. У своїх п’ять Ігорчик дуже компанійський, любить казки і малювати. У тітки Марії Ігорчик почуває себе як удома, а у рідну хату повертатися не хоче.
«Ну там нема нічого. Там хіба стінка, а в хаті все валиться», ― каже Ігорчик.
На запитання, чи не ображають і чи не б’ють його мама з татом, запевняє, що ні.
Сусідка каже, що всиновити малого не чується у силі через вік, але готова прихистити його до шести років. Тоді Ігор зможе піти в інтернат, в якому навчаються його старші брати. Жінка пояснює: шкодує сім’ю, бо тато і мама хлопчика не мали з кого взяти приклад.
«Він ріс [батько – ред.] круглою сиротою, за ним не було кому доглядати. Вона [мама] теж з сім’ї пияків. Мама алкоголічка, коли йде до неї, то що має принести щось з’їсти, несе горілку. І вони випивають. Але вона дуже добряча, вона дітей не ображає», ― розповідає сусідка Марія Хомишин.
У соцслужбі кажуть: саме тому малого і не забрали раніше. Там запевняють, що тримали сім’ю на контролі.
«Я працюю вісім місяців, то за своїх вісім місяців я три рази був у тій сім’ї. Те, що вони кажуть, що до них ніхто не приходив, це зовсім неправда», ― запевнив спеціаліст служби у справах дітей Золочівського району Андрій Гневко.
Цікаво, що у вересні минулого року сільська рада склала акт, що умови життя Гуменюків… задовільні.
«Та сім’я, вона періодами мала нормальні умови. Обстеження проходять, іноді гірші умови. Проводиться робота і службою, і сільським головою, але, на жаль, останні події показали, що треба проводити рішучі заходи», ― наголосив голова Золочівської райадміністрації Володимир Недзельський.
Комісія засідатиме приблизно наступного тижня, але чиновники кажуть, що дитину заберуть. Мама написала згоду, хоча тепер запевняє: зробила це з переляку. А от сам малий наразі не розуміє, що його чекає далі і бажає собі найпростіших дитячих радощів.
«Що би я хотів? Я би хотів чупа-чупс, цукерки», ― каже Ігорчик.
