«Я хотів сам стати цією глиною»: як у Львові виступав відомий на весь світ перформер (Фото)

logo


ЛЮДИ

Космос постійно збільшується, від чого змінюється гравітація… Свої координати також змінив і Міжнародний театральний фестиваль «Кіт Ґаватовича». З’явилися нові форми, ракурси, погляди, сенси…

Фото: Ksenia Yanko

У Львові завершився 6-й Міжнародний театральний фестиваль «Кіт Ґаватовича». Фокусною темою цьогоріч стала «Нова гравітація»: говорили про нові виклики, кордони та питання, які з’явилися через пандемію. Обдумували майбутнє театру, перспективи його розвитку та вектори руху.

У межах фестивалю відбулася низка непересічних та вагомих подій для розвитку українського театрального осередку. Програма охопила не лише відомі нам форми театрального мистецтва, але й ті, які не зовсім сприймають. Серед них: не/культурний стендап Ліпка і Чиркова, концерт Паліндрома, перформативні прогулянки містом, мультимедійна вистава-перформанс, хореографічні виступи.

Кульмінацією фестивалю став перформанс «Трансфігурація» Олів’є де Сагазана – французького художника, який здобув світове визнання. Під час виступу митець перетворився на скульптуру, сховавши власне тіло під кількома шарами глини. Британське видання «The Guardian» колись охарактеризувало цей перформанс так: «найоригінальніше і найнеймовірніше з того, що ви будь-коли бачили».

У  Lem Station не всі присутні одразу зрозуміли, коли розпочався перформанс художника. Митець, одягнений в костюм, білу сорочку з краваткою, ходив на сцені по колу. З кожною хвилиною гучність його кроків збільшувалася… Згодом він заговорив до аудиторії, а потім почалося дійство, дещо схоже на мантру. Коли глядачі поринули у своєрідний «транс», художник почав гучно вдарятися об металеві щити, які розмістили позаду нього. Тілом він робив відбитки на площині. Моментами це було містично, іноді – моторошно. 

Як зазначив сам автор, розпочинає він гарно одягненим, а завершує «meat-face» (м’ясо-обличчя). Трансфігурованим. 

Фото: Ksenia Yanko

Фото: Ksenia Yanko

За словами Олів’є де Сагазана, перформанс фокусується на тому, щоб певною мірою прокинутися. Для того, щоб відчувати мистецтво, не завжди потрібно знати його контекст, переконаний автор.

Я хочу, щоб люди зрозуміли, що ми не є одним цілісним та чистим матеріалом. Ми є комбінацією багатьох. Можливо, весь всесвіт є таким насправді. Я просто хочу, щоб люди побачили це дисформоване обличчя, зрозуміли всю дивність життя та зрозуміли, що це означає, – коментує Олів’є де Сагазан.

Фото: Ksenia Yanko

Фото: Ksenia Yanko

Митець француз, однак родом він із Конго. В африканській культурі під час процесу поклоніння духам часто використовують ритуальні танці, маски та обмальовування тіла. Художник переносить цю етнічну особливість у свою творчість. 

Сам автор зізнається, що дуже любить примітивне мистецтво: африканське, індійське, австралійське та інші. Тому що там, за його словами, немає розділення між життям та мистецтвом.

Коли я створюю багато масок, для мене це можливість віднайти внутрішнього себе. Я думаю, маска – це підсилювач присутності. Дуже дивно, але, наприклад, у карнавалі, коли ви надягаєте маску, ви перетворюєтеся більше на самого себе. У примітивних культурах маска дозволяє знайти зв’язок між реальним та іншим світами, певною мірою стати медіумом посеред цих двох світів. 

Фото: Ksenia Yanko

Фото: Ksenia Yanko

Перформанс «Трансфігурація» існує вже понад 20 років. Сам Олів’є де Сагазан є скульптором. Коли у нього була творча криза, він не знав, що хоче створити та не розумів, що відбувається навколо. 

У певний момент Олів’є де Сагазан почав обмазуватися глиною і створювати цей перформанс. Для нього і для всіх навколо це стало оновленим форматом. Це наче перехрещення жанрів: коли скульптура переходить в театр, і вже разом вони створюють не то монументальне мистецтво, не то театральне. У певний момент він справді стає скульптурою, потім починає рухатися – і додається вже театральний аспект. Такі нові формати – це дуже цікавий варіант поговорити про ту дійсність, яка є навколо, абсолютно іншу, ніж була то дого, – пояснює Galnet прессекретарка фестивалю Кристина Червінська.

Скульптура, за словами Олів’є де Сагазана, має лише статичний матеріал. Митець захотів дати життя цій матерії, власним тілом увійти у неї. Спочатку це лише обличчям, потім художник вирішив розповсюдити це на все тіло. 

Фото: Ksenia Yanko

Момент переходу від скульптора у перформера Олів’є де Сагазан описав так:

У якийсь момент я зрозумів, що мої руки як скульптура. Спочатку хотів надати життя матеріалу та глині. Я хотів сам стати цією глиною. Зрозумів, що хочу відчути землю, підлогу. Відчуваю це продовження та зв’язок між мною та планетою. Упродовж багатьох років ми знищуємо нашу планету, тому цей зв’язок є важливим. Можливо, це дозволить нам зрозуміти проблеми нашої планети, можливо це момент, щоб віддати юрисдикцію нашій планеті, горам, річкам. Можливо, функція та покликання митця бути медіумом, зв’язком для цих речей.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.