Як галичани 100 років тому дороги ремонтувати. Фото

logo


Зараз все частіше галичани в побуті стали часто вживати старі, призабуті терміни, серед них згадується і слово «шарварок».
фото: photo-lviv.in.ua

фото: photo-lviv.in.ua

Проте мало хто знає, що це не зовсім те саме, що толока. У давнину селяни і самі не завжди розуміли де проходить межа між шарварком, як повинністю по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, та толокою, на яку збирались добровільно.

Кінний обоз на шляху в Галичині

Селяни на шляхах Галичини

Ґрунтова дорога у галицькому селі

Селяни при виконанні шляхових ремонтних робіт

Із часом умови шарварку змінювалися. Відтак річний обов’язок, що передбачав 6 днів шарварків, скоротився до 4-х днів піших на рік від будинку (номеру) на селах.

Селяни при виконанні шляхових ремонтних робіт

День шарварку відробленого запрягом воловим, почали враховувати за два дні піших, день відроблений кінним запрягом, за три дні піших. Кожен хто зобов’язаний відробляти шарварок, мав право викупитись від цього обов’язку грошима  – але не пізніше, як за шість тижнів після оголошення ціни викупна і згідно цін встановлених Радою повітовою. Ці кошти збирав і видавав квитанції місцевий «Уряд шляхів гмінних», Начальник гміни і Заступник обшару двірського.

Селяни при виконанні робіт на дорозі

На шарварки можна було висилати кваліфікованих робітників, а старших людей і дітей до таких робіт не спрямовували. Роботи шарваркові мали виконувати кваліфіковано, щоб не була змарнована ціна шарварку. Кожен відроблений день записувався і квитанцією засвідчувався.

Шарварок у галицькому містечку

Усі хто користувавться дорогою в незвиклий  спосіб, зобов’язані були згідно нового статуту окрім звичайної повинності шляхової долучитись додатковою сплатою утримання дороги.

Порядок на сільській дорозі

Джерело: photo-lviv.in.ua.