Як львівські та луганські діти разом колядували. Фоторепортаж
Діти зі Станиці Луганської приїхали до Львова, аби заспівати з хором «Жайвір».
Поїзд із Лисичанська виїжджає о шостій ранку. Щоб діти встигли на нього, автобус мав виїхати зі Станиці Луганської напередодні ввечері. Бо на ніч блокпости зачиняються, а дітям потрібно до Львова.
За годину до виступу в церкві Климентія Шептицького сидять поодинокі гості. Музиканти розкладають інструменти, діти зі львівського хору «Жайвір» розспівуються на балконі, а гості з Луганщини одягають гофровані крила й перетворюються на ангелів.
Тетяна Манзюк супроводжувала їх зі Станиці до Львова. Допомагала, заспокоювала й раділа, а перед виступом міцно тримала кулаки. «Найбільше нас тішило, що ідея, в яку ми вірили, знайшла відгук у сторонніх людей, – говорить вона. – Кількадесят львівських рестораторів погодились пригостити колядників безкоштовно. Але найчудовіше те, що діти старались і виступ вийшов добрим. Для мене дуже важливо, що цей проект побудований на співпраці та обміні».
У церкві нема де яблуку впасти. Люди стоять на сходах і балконах, аби побачити виступ львівських і луганських хорів. Після спільної коляди «Ой, радуйся, земле» лунають оплески. Хтось плаче, хтось просто радіє й мовчить.
Усе почалось у грудні 2016 року, коли режисерка мистецької агенції «Арт-поле» Оля Михайлюк приїхала до Станиці Луганської.
Познайомившись із тамтешнім дитячим хором, вирішила об’єднати співочих дітей і підлітків із різних кінців країни. Оля запропонувала львівській співачці Уляні Горбачевській – учасниці проекту «Альберт, або найвища форма страти» – попрацювати з дітьми зі Станиці.
Після майстер-класу Уляна, яка щороку організовує у Львові різдвяний проект «Мозаїка» з талановитими дітьми та відомими музикантами, запросила дітей із Луганщини до Львова. Грощі на поїздку зібрав Фонд Сергія Жадана.
Після виступу діти повернулись додому. О 4 ранку поїзд приїхав до Лисичанська. Кілька годин очікування в темряві на морозі, далі – автобусом через блокпости до Станиці. Готуватись до свого дива на Водохреща.
Текст і фото – Діана Горбань
