Як у Львові оцифровують архіви радянських спецслужб. Фоторепортаж

logo


У музеї «Тюрма на Лонцького» щодня відскановують по 20-30 справ репресованих.Фото: Вікторія Ейсмунт

Фото: Вікторія Ейсмунт

У національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» оцифровують відкриті архіви СБУ. Йдеться про радянський період із вересня 1939-го року по червень 1941 року.

Тоді мешканці нинішніх територій Чехії, Німеччини, Австрії та Польщі втікали від німецької окупації на землі західної України. Проте із різних причин, зазвичай через порушення державного кордону, їх затримували органи НКВС та відправляли до концтаборів.

Із раніше недоступними архівами радянських спецслужб працюють спільно історики національного музею та працівники чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів. Чехи для цього проекту надали сканери та комп’ютери.

Віктор щодня опрацьовує 20-30 справ репресованих. Їх кілька разів на тиждень приносять із Львівського архіву СБУ до спеціально виділеного кабінету в національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Справи розкладені по коробках, найчастіше за алфавітом. На них зазначені два номери: верхній новіший, нижній – зі старого каталогу.

«Кожен документ справи відскановуємо окремо. Найчастіше трапляються заяви допитів, підписані особисто затриманим, інколи досить грамотно, що може говорити про освіченість в’язнів, фотокартки, аркуші із відбитками пальців, військовий квиток, інформація про родичів та обшуки. Паспорти трапляються рідше», – розповідає Віктор.

У папках також можна знайти фото з весілля, служби чи відпочинку, вкрай рідко – особисті речі.

Після сканування всі документи справи автоматично завантажуються на комп’ютер у окрему папку, назва якої – номер конкретної справи.

«Мені вчора трапилась справа австрійського лікаря. У папці був австрійський та закордонний паспорт із купою віз, фото дружини, дітей. Вочевидь він випадково втрапив до Львова, де його схопили органи НКВС. Наприкінці справи була вклейка, що він помер у таборі», – розповідає Ігор, який кілька разів на тиждень у вільний час допомагає оцифровувати архіви.

Здебільшого серед опрацьованих ним документів справи чеських євреїв та поляків, які втікали до Львова від німців. Частину з них радянські спецслужби повертали до Польщі, де вони потрапляли у німецькі табори. Тих, які лишалися на території Західної України, чекали радянські концтабори або розстріл.

«Був паспорт польського діяча єврейського походження, у якого візи були навіть із Палестини та Греції», – згадує Ігор.

Наприкінці кожної справи, у висновку, є запис про схильність до вербування. За словами працівників музею, у чехів зазвичай написано «Вербовка нецелесообразна, так как не владеет русским языком», у репресованих українського походження – «Подлежит глубокой разработке».

Усього мають оцифрувати шість тисяч справ. Нині в електронному режимі доступні уже дві тисячі. Загалом робота триватиме півроку. Потім електронні версії справ репресованих зберігатимуться в архівах львівського СБУ.

Нагадаємо, у квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», за яким кожен охочий отримав доступ до архівних справ репресованих. У подальшому архівні матеріали мають передати в Інститут національної пам’яті, де працюватиме єдиний відкритий архів. 

Вікторія Ейсмунт