Йди на завод: як індустріальний простір зробити мистецьким. Європейський досвід

Ревіталізація покинутих промислових зон — це повернення мертвого простору до життя. Якщо у Львові така практика лише набуває обертів, у Європі вже багато десятиліть працюють з такими промзонами, щоб вони приносили користь людям. Tvoemisto.tv побувало на Factory Day та дізналося про найуспішніші європейські кейси ревіталізації промислових об’єктів.

У жовтні минулого року у міській раді Львова представили перелік з 15 промислових об’єктів, які збираються ревіталізувати. Йдеться про ті промзони, що потребують втручання інвестора, ті, над якими триває робота, а також ті, що вже готові і можуть слугувати прикладами успішної ревіталізації. До останніх двох категорій потрапили шість об’єктів:

Lem Station, вул. Вітовського, 57

!FESTrepublic, вул. Старознесенська, 24-26

Арт-центр «Фабрика повидла», вул. Богдана Хмельницького, 124

Завод «РЕМА», вул. Заводська, 31

Бізнес-центр «Промисловий», вул. Промислова 50/52

Бізнес-сіті «Технопарк», вул. Героїв УПА, 72

Ревіталізація ще дев’яти об’єктів поки що лише у планах міської влади. Водночас у Львові не бракує і скептиків, які висловлюють сумніви щодо доцільності ревіталізації багатьох об’єктів, які, на їхню думку, перебувають вже у дуже поганому стані і їх простіше віддати під комерційну, житлову чи соціальну забудову. Саме тому для Львова буде цінним успішний іноземний, зокрема, європейський досвід ревіталізації старих промислових зон.

фото з офіційного сайту Arts Printing House

«Люди приходять до нас, щоб побачити щось інше», – розповідає Гієдре Путрамантейт. Майже пять років тому вона прийша в Arts Printing House як волонтерка, а через три роки стала головною івент-менеджеркою. У колишній друкарні облаштували мистецьку бібліотеку, це відкрита платформа для митців, там ставлять вистави та проводять мистецькі фестивалі.

фото з офіційного сайту Arts Printing House

Усе почалося 16 років тому, коли група акторів альтернативного театру шукала простір для перформансів. Радянська спадщина у Вільнюсі мала вигляд порожніх будівель-привидів, як їх називає Гієдре. Актори, які шукали приміщення, але не мали грошей, надихнулися успішним досвідом інших країн в освоєнні покинутого індустріального простору. Таким чином, вони опинилися у закинутому приміщенні колишньої друкарні. Свої перші кроки в облаштуванні Arts Printing House робили напівлегально. Проте від влади не ховалися, а навпаки – запрошували на фестивалі та різні заходи і показували, які позитивні зміни відбуваються у колись закинутому просторі. Тож незабаром отримали офіційний дозвіл на свою мистецьку діяльність.

фото з офіційного сайту Arts Printing House

WUK (Відень)

фото з фейсбук-сторінки WUK 

Історія цього місця почалася понад сто п’ятдесят років тому, у 1855 році, коли WUK (Werkstätten- und Kulturhaus) був локомотиворемонтним заводом, яким володів підприємець Ґеорґ Зіґль. Проте вже через тридцять років завод перетворився на Музей технологій (TGM), який проіснував майже сто років – до 1980-го. Потім майже рік будівля була закинута, що викликало обурення у великої кількості мешканців. Як наслідок, вони об’єдналися у групу з гаслом «Врятуймо Музей технологій». Тоді ж протестувальники заснували асоціацію, яка сприяє створенню відкритих просторів та майстерень. Згодом вони перетворили колишній музей на сквот, тобто заселилися туди без дозволу. Проте чекати на легалізацію довелося недовго, і вже незабаром мер Відня не тільки видав дозвіл на освоєння раніше закинутого музею, а й виділив гроші на підтримку ініціативи.

фото з фейсбук-сторінки WUK 

Новостворений мистецький простір проголосив свій умовний маніфест. У ньому зазначалося, що розвиток культури має відбуватися не через образотворче мистецтво, а радше суспільний інтерес до всього, адже культура має виникати на перехресті різних сфер.

фото з фейсбук-сторінки WUK 

Тож вже майже сорок років вони успішно втілюють цю ідею у життя. Нині WUK відкритий для дітей та дорослих. Тут є простір для танців, театру, перформансів та музики. Тут також регулярно організовують лекції та панелі на суспільно-політичні, освітні та мистецькі теми.

Fabrika (Тбілісі)

фото з фейсбук-сторінки Fabrika

Радянська швейна фабрика, яка перетворилася на хостел, коворкінг, офіси та простір для зустрічей. Окрім того, тут є магазинчики, бари та ресторани. Йдеться про Fabrika Hostel and Suites, який існує вже понад рік. «Вдень – це робочий простір, а вночі люди приходять сюди, щоб спілкуватися», – розповідає Маріка Квірквелідзе, яка займається брендом «Фабрики».

фото з фейсбук-сторінки Fabrika

Проект задумувався перш за все для мешканців міста. Тому не дивно, що тут просувають локальні бренди. Наприклад, там розташований Zango Studio, де можна купити не тільки книги, але й переклади грузинської літератури, роботи місцевих художників та вінтажні постери. Ще один цікавий приклад – це Funduki, сімейний проект з виробництва меблів, аксесуарів, сувенірів.

Проект розробляла група архітекторів, які працюють у компанії Adjara-group. Ідея створення такого комплексного проекту для мешканців Тбілісі була в них вже давно. «Ми хотіли зробити проект, який не стосувався б нашої основної роботи. Проект, за допомогою якого ми могли б змінити щось у суспільстві», – зазначив Деві Кітуашвілі, один із архітекторів та засновників «Фабрики». Проблема була лише в локації. Як виявилося, найзручнішою платформою для втілення такого проекту стала колишня швейна фабрика. Будівля була приватною, тому не було проблем її купити.

фото з фейсбук-сторінки Fabrika

«Спочатку була ідея, а потім ми знайшли завод, а вже згодом інвесторів», – говорить Деві. Він зізнається, що наразі вони радше волонтери, ніж бізнесмени, попри те, що вклали досить багато грошей у Фабрику. «Всім вдається заробити на Фабриці, але не нам», – сміється Деві.

Попри все, вони налаштовані досить оптимістично, а особливо тішаться, коли розповідають історію про те, як одного разу їм аплодували представники влади, які були в захваті від такої ідеї.

Melkweg (Амстердам)

фото з фейсбук-сторінки Melkweg 

Раніше тут був молочний завод, а зараз Melkweg – це одна із найпопулярніших культурних та музичних локацій Амстердаму. Звідси і назва Melkweg, адже голандською це означає Milky Way (укр. Чумацький шлях). Ще у XIX столітті це була цукрова фабрика, а 1920 року нідерландська молочна компанія купила фабрику та переоблаштувала її на молочний завод, який проіснував до 1969 року. Будівля простояла без діла недовго. Група митців випадково натрапила на закинутий завод.

фото з фейсбук-сторінки Melkweg 

Тож вже через рік після закриття двері колишнього заводу відчинилися для прихильників театру та музики. Там же облаштували кафе та ресторан. Декілька років поспіль Melkweg відкривали лише влітку. Проте вже 45 років колишній молочний завод міксує у своїх стінах найрізноманітніші музичні напрямки. У 1970-х та 1980-х це була головна точка для зустрічі хіпі. Нині ж тут виступають музичні виконавці зі світовим ім’ям, наприклад, Prince або Arctic Monkeys.

фото з фейсбук-сторінки Melkweg 

Окрім того, Melkweg роками працював для того, щоб стати однією із найбільш відвідуваних музичних локацій столиці Нідерландів. Попри те, що у розбудові бренда їм допомогла багатолітня історія, вони постійно працюють над своїм ім’ям. Зараз Melkweg вже не сприймається як закинутий завод чи закритий простір. На різноманітних сайтах та у соціальних мережах люди залишають відгуки про колишній завод виключно як про локацію для концертів чи танцювальний майданчик.

Ганна Аргірова