Кава із запахом моря: переселенка з Бердянська відкрила заклад про рідне місто у Львові

logo


Ксенія Клейнос, громадська діячка та засновниця антикафе у Бердянську, розпочала громадський проєкт та відкрила кав’ярню про рідне місто у Львові.

«Привіт, я Ксенія з Бердянська, живу у Львові з квітня 2022 року. Відкрила тут кавʼярню на згадку про рідне місто. Вона називається «Дзендзик» (це назва острова біля Бердянська, за яким я дуже сумую). Люди кажуть, що їм подобається наша кава, тістечка та атмосфера, я їм вірю».     

Так Ксенія Клейнос зустрічає мене у кав’ярні на одній з найстаріших вулиць Львова – Пекарській.

Через окупацію Бердянська
російськими загарбниками, його мешканці втратили роботу та власний дім. Бердянці розкидані по всій країні, де вимушені починати свій шлях від початку. 

«У моїй квартирі тепер живуть росіяни»

З Клейнос ми розмовляємо та п’ємо каву під намальованим на всю стіну маяком з узбережжя Азовського моря. Це витвір художниці з Бердянська. Внизу напис: «Ти можеш більше, ніж думаєш».

«Мій якір впав в Україні, а Львів чимось схожий до Бердянська – тут так само багато
туристів», – розповідає дівчина.

Це місто-порт на березі Азова московити окупували вже на третій день війни. Ксенія більше місяця
провела в окупації, а потім забрала маму й рідних та вирішила їхати до знайомої на захід України.

Коли їхній автобус дістався до першого українського блокпосту, у всіх на очах виступили сльози. Евакуаційний потяг привіз родину із Запоріжжя до Львова, який став другою домівкою для десятків тисяч українців, які втікали від війни.      

До 24 лютого 2022 року Ксенія у Бердянську була співвласницею так званого антикафе. Це був україноцентричний креативний простір.
Люди збиралися на майстер-класи, різні гуртки, лекції, грали в мафію і вчили англійську та українську.

«У моїй квартирі у Бердянську тепер живуть росіяни. Мій бізнес прибрав до рук чоловік, який пішов на співпрацю з окупантами і зараз займається пропагандою в Бердянську», – розповідає дівчина.

«Часто людям просто хочеться виговоритися чи виплакатися»

У Львові Ксенія також спочатку організовувала воркшопи та зустрічі для бердянців, а влітку 2022 року
отримала державний грант для переселенців на створення кав’ярні.

«Я довго думала, що треба щось робити. Оскільки ментально ми все ж таки прив’язані до Бердянська, та й по антикафе залишилось багато знайомих, які виїхали, я подумала – що я можу зробити для цих людей? А ще хотілося підтримати тих, хто залишився в окупації. Я хотіла дати відчуття дому для тих, хто поки не може повернутися додому. Часто людям просто хочеться виговоритися чи виплакатися. Ми тут опиняємося ніби
вдома, бо можемо торкнутися Бердянська, який у нас забрали», – розповідає дівчина.

Назву «Дзендзик» для кав’ярні вибрали учасники спільноти, яка спочатку сформувалася онлайн. Згодом біженці почали збиратися у кав’ярні на вулиці Пекарській.                                                                   
                                                     

Зараз це справжній культурний хаб для переселенців з Бердянська. Крім творчості та спілкування, у «Дзендзику» обмінюються контактами електриків, косметологів, стоматологів, діляться досвідом життя у Львові. Тут діє книжковий клуб, дівчата з «Дзендзика» планують створити відкриту бібліотеку. У кав’ярні
можна прочитати книгу авторки з Бердянська, яка таємно передає свої тексти з окупації.

На зустрічах вони малюють море, грають в настільні ігри, читають разом книжки і збирають донати на армійські підрозділи, у яких служать чоловіки з Бердянська.

У кафе можна купити листівки. Одна з них – реальне фото Бердянська 24 березня 2022 року. Його зробив знайомий Ксенії. На фото двоє людей на лавці спостерігають, як горить в окупованому порту російський корабель, вражений українською ракетою. На листівці підпис англійською – «З Бердянська – з любов’ю».

Поруч
багато хендмейду – картинки та фігурки з морем, човнами та маяками, сповнені смутком і болем. Увесь прибуток йде на підтримку армії чи благодійних проєктів.

Подумки біля моря

Мета Ксенії – зібрати активних бердянців, які хочуть після деокупації міста посприяти у його відновленні. Вона каже, що Бердянськ – це місце її сили, яке асоціюється із Дзендзиком, морем і вітром. А кав’ярня у Львові – шматочок дому, де можна поспілкуватися з мешканцями рідного міста та перенестися в нього
хоча б у мріях.

Навесні цього року бізнес Ксенії розширився: разом зі ще одним бердянцем вони відкрили другий «Дзендзик». Він у самісінькому центрі Львова – на вулиці Рогатинців, просторіший, але також затишний.

Подібний заклад бердянці відкрили й у Києві. У ньому, як і у Львові, також працюють переселенці. Там зустрічаються люди, яких об’єднує не тільки курортне місто на Азовському морі, але й одна мета на всіх – перемога та звільнення рідного Бердянська.

На виході із «Дзендзика» помічаю дошку з наклеєними
стікерами. Це подяки відвідувачів, їхні побажання та мрії про рідне місто.

На одній з них написано: «Ми обов’язково повернемося додому – у Бердянськ». На листівці поруч вислів-заклик: «Море вчило нас бути вільними».