Корінна кореянка, аби вивчити українську мову, переїхала жити у Львів
Викладач корейської мови На Йон живе в Україні вже понад п’ять років. Українську мову вона вивчає сама, а українців натомість учить корейської. Найбільш затишним містом для свого «другого життя» вважає Львів. А ще її відверто дивує, чому так багато українців не розмовляють своєю мовою.
На Йон в інтерв’ю кореспонденту Радіо Свобода розповіла, що вперше почула українську мову в Японії, коли навчалася в університеті – там мала багато друзів з України, які теж здобували освіту. Зізнається, що українську сприймала, наче музику – це дуже гарна й мелодійна мова.
Однак, ставши викладачем корейської мови у Японії, відчула сувору конкуренцію, бо таких викладачів там дуже багато, тож вирішила шукати інші шляхи. От тоді й виникла ідея викладати корейську в Україні.
– Я хотіла чогось нового й свіжого для себе, – розповідає На. – Почала шукати інформацію про Україну: як сюди дістатися, чи можна знайти роботу і таке інше. Читала про досвід іноземців в Україні, але зрозуміла, що треба спробувати самій – почала подорожувати українськими містами. Вперше поїхала до Львова, потім до Києва, Одеси і так далі.
Найбільше їй сподобався Львів – все таке гарне, чудова архітектура, кав’ярні і, що важливо, – гарна українська мова.
– Я одразу ж подумала, що жити у Львові мені буде дуже комфортно. У цьому місті я почуваюся затишно і спокійно. Я відчула, що Львів – це найкраще місто для мого другого життя.
Мову вивчала сама, спостерігаючи за тим, як розмовляють друзі, як вони пишуть. Каже, що навіть, якщо вони писали щось неприємне, все одно дізнавалася, чому це пишеться саме так. Якщо чогось не розуміла, то просто шукала в Інтернеті відповідь: чому саме так, які є синоніми і так далі. Слухала українську в кав’ярнях, у компаніях друзів, просто на вулиці. Аналізувала мову і вчила її загалом через спілкування.
– Важко було вчити відмінки, – продовжує жінка. – Якщо у корейській мові ти говориш просто ім’я – Віка, то в українській є ще купа варіантів: Вікою, Віці, Віки тощо. Це складно запам’ятати, інколи буває незручно. А ще мені дуже дивно, чому так багато людей говорять російською? Чому все написано російською? Коли я вперше була у Києві і чула там усюди російську мову, то це справді був шок для мене. Це ж столиця України, а там іноземної мови, мабуть, більше, ніж української! Ось ще один приклад: у Кореї є посольство України, вони всі розмовляють там російською. Мені це дуже дивно, адже посольство – це обличчя країни. Якщо в Кореї хтось із держслужбовців говорить іноземною, то ми зазвичай пишемо скарги, бо нас це обурює, адже з наших податків вони отримують зарплату. У світі є так багато країн, але далеко не всі мають свою мову. І дуже велике щастя мати таку гарну мову, як українська.
