Львівська кнайпа “Атляс”: перший платний туалет та відомі приписи власника. Фото
Кнайпа “Атляс” – одна з найвідоміших у часи міжвоєнного Львова. У цій кав’ярні свого часу збиралися люди з абсолютно різних прошарків населення – студенти, професори, літератори, генерали, художники – кого тут тільки можна було побачити! Але найсильніше кав’ярня уславилася своїми відомими правилами, про які і поговоримо далі.
Про “Атляс” розповідають у “Фотографіях старого Львова”.
Як працювали львівські залізниці майже сто років тому: у мережі з’явилися унікальні світлини
Контингент кав’ярні
У “Атлясі” була своя, особлива атмосфера – кав’ярня ніби знаходилася десь поза межами буденного світу – тут збиралися люди різних національностей, вірувань та достатку.
До речі, щодо достатку – ціни у “Атлясі” були, що називається, “кусючі”, та туди все одно приходили і бідні студенти – в кнайпі за 60 грошів можна було замовити так звані артистичні страви – суп чи якийсь простий гарнір. Та зазвичай чеки у “Атлясі” виходили на сотню-другу довоєнних злотих.
У кав’ярні вирувало життя – там постійно проводили читання, літературні та ораторські конкурси, дискусії тощо.
Перший платний туалет
1928 року саме у кнайпі пана Едзьо Терлерського, “Атлясі”, з’явився перший у Львові платний туалет. Власник кав’ярні якось посадив перед дверима вбиральні бабусю, яка нібито збирала гроші на спідницю, і вона стягувала справедливу плату з кожного, хто хотів потрапити до клозету.
А охочих було немало – тоді ж на площі Ринок, поряд з якою і розташовувалася кав’ярня, був базар. З того часу, коли хтось хотів сходити до туалету, то казав, що “йде до пана Едзьо”.
Приписи пана Едзьо Терлерського
Сам власник кав’ярні мав неабияке почуття гумору, і справедливо його можна оцінити, прочитавши приписи, які він залишив для відвідувачів:
тарілки, склянки і стільці не можна використовувати як аргументи до своїх політичних і релігійних переконань;
гості не можуть забирати додому ножі та виделки, а якщо й братимуть, то не більше однієї пари на місяць;
не можна пити менше одного малого пива і більше ніж 49 великих;
певна кількість випитого дозволяє вимагати від господаря безкоштовної доставки гостя додому;
якщо гість перебуває у закладі протягом години, фірма відповідає за його зуби, капелюх, портфель, паличку, і, якщо це можливо, за коханку;
знервований гість має право побити господаря (у межах легкого тілесного пошкодження), при цьому господар не має права на захист чи реванш;
у випадку поганого обслуговування прохання до гостей бути терпеливими, чекати, їсти, пити, залишити кафе без скандалу і оплати;
усім клієнтам, які харчуються у закладі, рекомендується записатися до товариства “Хороша смерть” і застрахуватися.
Більше новин про історію Львова
