Львівська мерія вимагає зберегти панно з винзаводу на Погулянці
Напередодні продажу збанкрутілого винзаводу, що був колись на Погулянці, його оглянули посадовці Львівської міської ради. Вони хочуть визнати частину споруди цінним об’єктом культурної спадщини. Йдеться про панно, створене у 79-му році минулого століття. У такий спосіб його прагнуть вберегти від знищення.
Зруйновані будівлі, купи сміття і заросла самосівом ділянка. Так зараз виглядає територія колишнього заводу «Укрвино», що на Погулянці. Тут випускали продукцію на основі виноматеріалів з усього колишнього Радянського Союзу.
«У радянські часи там на прохідній можна було купити за 1 рубель пляшку будь-якого вина – вдень, вночі, рано в будь-який час, але на територію не допускали», – пригадує начальниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко-Швець.
Тому й авторське панно, яке зробили художники Кічула і Шеремета, бачили лише працівники підприємства. Роздивитися його ближче стало можливим із 1999 року, коли завод перестав працювати. Робота майстрів, зазначає Лілія Онищенко, виконана у цікавій техніці. Зараз руйнується, тому потребує збереження.
«Для цього малюнка робилася кожна плиточка окремо. Вона не є звичайної поливи, а глазурована. І з таких плиточок викласти цей рисунок було доволі складно. Думаю, що це була така копітка робота. Плитки очевидно робили на нашій кераміко-скульптурній фабриці, це також треба дослідити», – розповіла Лілія Онищенко-Швець.
Тому панно місто хоче зберегти як цінний об’єкт, аби не повторилась історія зруйнованих рибок із «Океану» на вул. Володимира Великого. Адже інженерні мережі та будівлі площею понад 11 тис. м2 «Українська універсальна біржа» виставила на торги. Земля ж до покупця не переходить.
«Якщо вдасться оперативно підготувати рішення, то вже у цю п’ятницю ми зможемо таке рішення прийняти і запустити всю необхідну процедуру щодо збереження. Поінформувати всіх про цінність цього об’єкта і в тому, щоби він був збережений», – додав заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко.
Уже невдовзі панно мають оглянути реставратори плитки. З’ясують чи стіну можна перенести у музей «Територія терору», чи потрібно розбирати твір на окремі кахлі. Ще один варіант – залишити його на місці.
«Ми як музей хочемо, щоб це зберігалось у публічному просторі, але, наприклад, щоб воно було на нашому балансі, а ми підписуємо договір із власником, який далі утримує цю територію, про експонування цих об’єктів», – додала директорка музею «Територія терору» Ольга Гончар.
Нагадаємо, у місті вже облікували мозаїки радянського часу. Поінформували районні адміністрації, щоб ті пильнували об’єкти. Сам перелік для львів’ян оголосять згодом.
