Львівські гори: як сходити в похід, не виїжджаючи з міста

Сучасний темп життя не завжди дозволяє людям присвячувати багато часу своєму дозвіллю. З’їздити в гори на вихідних для багатьох стає величезною розкішшю. Адже час – це гроші.

Новини.LIVE розповість про мальовничі вершини Львівського плато, які розкриють для вас місто з інших ракурсів та дозволять відчути похідний настрій. І при тому вам не треба буде виїжджати з міста.

Чортові скелі

Чортові скелі розляглися на вершині залісненого пагорба (висота 414 м над р. м.). Однак максимальна висота самих скель складає близько 20 м. Вони розташовуються біля південної околиці села Лисиничі (Пустомитівський район), між Львовом та Винниками, в межах Винниківського лісопарку.

Раніше скелю називали “Чатова”, тому що місцеві мешканці з неї чатували за підходом татар. Біля її підніжжя не раз відбувалися битви: з турками – 1672 року, з татарами – 1695-го, з більшовиками – 1920-го.

До скель можна піднятися з села Лисиничі або з автодороги Львів – Винники (від зупинки “Винниківське озеро”). Головне йти весь час догори, а лісові стежки виведуть до потрібного місця. Можна добиратися й залізницею, полотно якої тягнеться до дріжджового заводу, а його залишки – аж до мосту біля Винниківського озера.

З Чортовою скелею пов’язана історія побудови першого пам’ятника Тарасові Шевченку на західноукраїнських землях. На початку XX століття селяни Лисиничів вирішили спорудити пам’ятник Кобзареві. Кошти було зібрано за допомогою добровільних пожертвувань місцевих жителів. Згідно з проєктом, пам’ятник складався зі скелі у вигляді піраміди. Виникла потреба в каміннях. Жителі вирішили звести каміння з Чотової гори. Вечорами селяни нарубали багато кам’яних брил і возами дорогою, званою кляшторною, завезли в село. З цього каміння було виготовлено пам’ятник Кобзареві. 13 вересня 1911 року, до 50-ліття від дня смерті поета, в урочистій обстановці був відкритий пам’ятник Тарасу Шевченкові в селі Лисиничах.

Гора Страт

Гора з моторошною назвою розташовується неподалік від колишнього Дому військових інвалідів (нині – Львівський державний університет безпеки життєдіяльності). Східні схили гори прилягають до західної частини Краківського ринку.

З XVIII ст. тут страчували злочинців – звідси походить сучасна назва гори. Серед убитих людей були й гайдамацькі ватажки (після 1768 р.), і польські патріоти Теофіл Вісьньовський та Юзеф Капусціньский (1847 р.).

У липні 1895 року на горі поставили мармуровий обеліск з надписом: “Теофілові Вісьньовскому, страченому на цьому місці 31 липня 1847 р. за свободу вітчизни львівське міщанство 1895”. Тоді ж, інспектор міських плантацій Львова Арнольд Рьорінг впорядкував тут міський парк, який стали називати Парком Вісьньовського.

У гори також була і друга назва – Гицлівська, бо неподалік мешкав міський гицель (відловлювач безпритульних котів та собак).

Лиса гора

Пагорб розташований неподалік від центру Львова, між вулицями Опришківською, Максима Кривоноса та Олекси Довбуша. Висота гори сягає 389 метрів. На західному і північному боці пагорба є невисокі скелі. Його схили стрімкі, особливо північний та західний, місцями з урвищами.

Лиса гора також відома під назвою гора Лева. Річ у тім, що у XIV ст. на горі стояв другий замок короля Лева Галицького. Його зруйнували у 1340 році під час нападу на місто поляків. Назву “лиса” вона отримала через те, що протягом багатьох років діяльності людини її верхівка була майже повністю спустошена.

Гора складається з пісковиків та піску – через це її також називали Пісковою горою.У минулому тут активно використовувались піскові кар’єри, через що висота пагорба з роками зменшилась.

Сьогодні на вершині встановлений металевий хрест, облаштований оглядовий майданчик, а східним схилом прокладена стежка зі східцями.

Баба Род

За однією з гіпотез, Львів заснували на території сучасного “Знесіння” – адже саме тут археологи знайшли залишки стародавніх слов’янських поселень і капищ. І серед них – капище Рода і Рожаниці на горі Баба Род.

Окрім цього, тут було давнє городище, розташоване між нинішніми вулицями Старознесенською, Польовою та залізничною колією. Тепер тут стоїть християнський аналог вічного життя – церква Вознесіння.

За народними переказами, пагорб, на якому сьогодні стоїть церква, називали Бабою. Тут стояла фігура кам’яного болвана у вигляді жінки. А на сусідньому пагорбі була фігура Діда. За легендою, обидва болвани часто сварилися, тому через це завжди починалася сильна буря і злива, особливо тоді, коли Баба плакала.

Болванам приносили жертви: ярину (з Гряди), гриби (з Грибовичів) та рибу, виловлену в Полтві. А от птиць не забивали – Баба цього “не любила”. Місцеві дуже шанували болванів, однак в часи розбудови Знесіння їх знищили. Остаточно знищення завершили у XVII ст.

Зараз на горі Баба Род встановлено пам’ятний хрест та державний прапор, присвячений Дню Незалежності України.

Кортумова гора

Гора розташовується у Шевченківському районі Львова та є продовженням горбистого пасма Розточчя. У найвищій точці Кортумова Гора сягає 374 метрів. З 1984 року вона має статус геологічної пам’ятки природи.

Назва гори походить від прізвища радника губернатора Галичини Ернеста Кортума, який у ХІХ ст. мав тут свій маєток. У ньому Ернест заклав сад, який став частиною сьогоднішнього лісопарку “Кортумова гора”.

Інша назва північної частини Кортумової гори – гора Купермана. Вона походить від імені одного з землевласників Клепарова, який мав під нею наділи землі в ХІХ ст. Сьогодні там розміщене стрільбище НСБ ЛВС Міноборони.

Окрім стрільбища, на схилах гори та біля неї знаходяться стадіон Торпедо, Янівське кладовище і навчально-спортивна база літніх видів спорту Міністерства оборони України.