Львівський десантник Віктор Легкодух готується представити Україну на «Іграх Нескорених»

logo


Львівський десантник Віктор Легкодух готується представити Україну на спортивному фронті «Ігор Нескорених» у Нідерландах. Змагатиметься у веслуванні на тренажерах, їзді на ручному велосипеді, штовханні ядра. І, ймовірно, у баскетболі на візках.

Віктор Легкодух пішов захищати Україну у перші дні російської агресії навесні 2014-го. Півроку воював у найгарячіших точках на сході України. Був у Артемівську, Амвросіївці, Вуглегірську, Зеленопіллі, Дебальцевому, Краматорську.

Аж поки 16 серпня 2014-го не перевернуло його життя. Під час мінометного обстрілу десантник отримав важке осколкове поранення. Далі — численні операції, місяці лікування і реабілітації. Найбільший уламок витягли з хребта у військовому шпиталі у Львові. Чоловік розповідає: «Коли я потім був у Польщі на обстеженні, мені сказали: краще, як вам зробили операцію у Львові, то, напевно, не зробили би ніде в світі».

А в перший день після виписки зі шпиталю чоловік зустрів майбутню дружину Галину. Познайомились завдяки її сестрі, яка працює в медлабораторії. Галина згадує: «Мені сестра розповіла, що там є такий хороший хлопець. І запропонувала сходити його провідати ввечері. І все: так ми і ходили до нього кожного дня, провідували. Ми здружилися, потім Віктор до нас на свята приїхав. Провів розвідку. Познайомився з батьками» (сміється).

Галина розповідає, що чоловік одразу привабив своєю харизмою. І додає: «Як Віктора побачила, то навіть не помітила, що він на візку. Він дуже впевнений в собі. Якщо поставив собі якусь мету, то вперто йде до неї і не зупиняється».

Ця наполегливість допомогла Віктору потрапити у збірну України на «Іграх нескорених». Вдалося це зробити аж із третього разу. Галина розказує: «Ми дуже того чекали. Думали: от все, він мусить пройти на третій раз. І, справді, він пройшов. Це для нас була мегарадість. Я йому написала sms-ку, що він пройшов. А він не міг говорити, бо якраз проводив заняття в Академії сухопутних військ. Потім він розповів, що стримано так подивився в телефон і подумав: я пройшов, єс!».

Найвпевненіше Віктор почувається у греблі. І каже: середовище збірників йому дуже до душі. Пояснює: «Я там зустрів давніх друзів, а також познайомився з новими побратимами, посестрами. В нас взагалі дуже дружня команда. І ми прагнемо загального успіху».

Зараз Віктор викладається у залах у Львові та на зборах у Києві. Згадує: зі спортом був на «ти» із дитинства, а після поранення взагалі не уявляє життя без тренувань. Каже: «Фізично ти вбитий після тренування, але морально дуже добре себе почуваєш».

Окрім того, віднедавна він ще й викладач Академії сухопутних військ. Зізнається: «Це абсолютно нове для мене. Але це військовий організм, в якому я звик бути. Мені там комфортно, я отримую підтримку там, мені йдуть назустріч».

Міжнародна зустріч нескорених із 19 країн цьогоріч відбудеться у травні.