«Ми пам’ятаємо»: у Львові вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу
Сьогодні у Львові вшановують пам’ять кримських татар – жертв примусової депортації з історичної батьківщини, Кримського півострова, яка розпочалася в травні 1944 року.
На площі Ринок перед міською Ратушею підняли прапор кримських татар і хвилиною мовчання вшанували жертв сталінської депортації.
«Ми пам’ятаємо і не забули. Нам не дають забути, бо геноцид триває, а це арешти, вбивства, репресії. Боротьба триває в нових формах, але ми не заспокоїмося, поки не буде встановлена справедливість щодо кримськотатарського народу. Нам дуже важлива підтримка, тому кримськотатарський народ зараз не один зі своїм горем і проблемами, поруч є український народ. У різних містах люди вийшли на акції. У Криму кримські татари отримали від російської окупаційної влади листи-попередження з забороною виходити сьогодні на акції і нагадати громадянам, що було 77 років тому», – каже в коментарі Радіо Свобода Ернест Абкелямов, голова культурного кримськотатарського центру у Львові.
У центрі Львова відкрили вуличну виставку «Крим. Народ. Історія. Сьогодення». На банерах представлені фотографії історичних для кримських татар місць, розповідається про традиції, побут, про політичних, культурних і наукових діячів-кримських татар ХІХ–ХХІ століть, зокрема про Номана Челебіджихана, першого голову Директорії та директора юстиції проголошеної у 1917 році Кримської Народної республіки. Челебіджихан був розстріляний у 1918 році більшовиками, які захопили Крим. Львів’яни і гості міста можуть дізнатися історії інших відомих кримських татар – Велі Ібраїмова, Сулеймана Сулькевича, Джафера Сейдамета, сучасних політичних і громадських діячів.
У музеї «Територія Терору» в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу покажуть документальний фільм «Свідки геноциду 1944-го року», автором якого є Кримськотатарський ресурсний центр.
Сьогодні у Львові проживає близько 1200 кримських татар, які вимушені були покинути півострів у 2014 році. Серед них і Сусанна Зейнідінова.
«Кожного року я згадую дуже емоційно та болісно в цей день трагедію моєї родини. Після 18 травня 1944 року, на думку тодішньої влади, з Арабатської стрілки були виселені всі кримські татари. Насправді на косі Арабатської стрілки залишились кілька сімей кримських татар, але через два місяці владі повідомили про їхнє перебування, і тоді відомством держбезпеки СРСР було ухвалене рішення повантажити ці сім’ї на баржу і втопити в Азовському морі», – каже кримська татарка Сусанна Зейнідінова.
У травні 1944 року тоталітарний режим Йосипа Сталіна організував і здійснив силами НКВС спецоперацію з примусового виселення корінного народу Криму – кримських татар. Людей заганяли в товарні вагони та везли у Сибір і Середню Азію. Внаслідок депортації загинув майже кожний другий представник кримськотатарського народу. Кримських татар тоді оголосили «зрадниками» і звинуватили у «пособництві ворогу» під час Другої світової війни.
Справжньою причиною примусової депортації, на думку більшості істориків, було те, що СРСР хотів захопити частину території Туреччини і отримати контроль над чорноморськими протоками – Босфором і Дарданеллами. Тому сталінська влада «зачищала» Крим від кримських татар і Кавказ від тюрків і калмиків як «ненадійного елемента».
НКВС звітували Сталіну про виселення 183 155 людей. Переважно це були жінки, діти і люди похилого віку. Чоловіки в цей час іще воювали на фронтах Другої світової війни в лавах Червоної армії. Кримські татари називають іншу цифру – 423 100 примусово депортованих жертв сталінського режиму.
