«Ми зобов’язані зберегти українськість». Як минуло обговорення знесення будинку на Сахарова

logo


На виїзному засіданні виконкому 2 серпня представники забудовника, громадськості, експертів та міської влади намагалися вирішити, зносити будинок на вулиці Сахарова, 52 чи ні.

Минулого тижня виконком міської ради дозволив ТОВ «Інсула Інвест» знести будинок на вулиці Сахарова, 52 і звести на його місці офісний центр. Це рішення викликало бурхливі обговорення громади. Будинок звели у 1907 році, певний час він належав українському аптекареві, колекціонеру та меценату Михайлу Терлецькому. Будівля не занесена до реєстру пам’яток, а у 90-х роках зазнала значної перебудови. 

У Львові зареєстрували дві електронні петиції — за збереження будинку і за його знесення, обидві набрали по 500 голосів. Думки архітекторів та чиновників щодо цієї будівлі також розділилися. Більшість із них зазначають, що історичної чи архітектурної цінності будівля не має, але гармонійно вписується у структуру вулиці.

Міський голова Андрій Садовий після реакції мешканців призупинив дію рішення виконкому та призначив його виїзне засідання, на якому побувало Tvoemisto.tv.

На обговорення біля будинку зібралися декілька десятків осіб — місцеві мешканці, активісти різних громадських організацій, чиновники та представники забудовника. Андрій Садовий стає модератором дискусії та пропонує по черзі висловлювати свої аргументи тим, хто за будівництво офісного центру і, відповідно, знесення будинку Терлецького, і тим, хто хоче наявний будинок зберегти. Починають представники забудовника, які презентують свій проєкт та показують подібні приклади за кордоном.

«На нашу думку, у тій будівлі, яка є зараз, не зовсім комфортно — там маленькі кабінети, недостатньо світла, повітря, немає паркомісць. Натомість нова будівля у форматі Open Space розрахована приблизно на 120 робочих місць. Крім того, у ній має бути підземний паркінг», — каже представник забудовника Сергій Ковальов.

Першим опонентом забудовнику виступає викладач Академії мистецтв, а також член львівського осередку Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Богдан Зятик, який показує присутнім фото будинку кінця 80-х — початку 90-х років. За його словами, з того часу будинок не перебудовувася, змінилися лише дах та вікна.

«У цьому будинку, який датується 1907 роком, мешкав фармацевт і меценат Михайло Терлецький, який був, зокрема, співзасновником Національного музею у Львові і дуже підтримував митців, у його будинку збиралася львівська еліта. І зважаючи на це будівлю слід зберегти. Вона не має статусу пам’ятки історії та архітектури, але має всі підстави отримати», — говорить він.

Крім того, Богдан Зятик припускає, що до зведення цього будинку міг бути причетний Іван Левинський, проте прямих доказів цього наразі не надає.

«Район Кастелівки забудовували Левинський і Захаревич. Наскільки нам відомо, ніхто, крім них, тут нічого не будував. Фактів протилежних наразі немає, тому ми можемо стверджувати, що і цей будинок звів Левинський. Ми подали запит в обласний архів, щоб нам надали документи, які це підтвердять», — уточнює він уже після завершення дискусії у коментарі Tvoemisto.tv.

Інший представник забудовника, адвокат Андрій Потинський у свою чергу зауважує, що історію будинку компанія детально вивчила і що він першочергово зводився не для Терлецького, а для власниці озера Світязь.

«Михайло Терлецький оселився тут у 1920-му році і проживав до 1939 року. Після приходу радянської влади тут жили інші люди, а потім будинок перевели в нежитловий фонд і передали бізнесу. Відповідно, будинок перепланували, добудували, тож первинну форму його функціонування — як житла — втрачено», — каже він і знову додає, що будівля «практично непридатна для перебування людей, ми ж хочемо збудувати сучасний офісний центр, призначений для молоді, яка хоче працювати в комфортних умовах».

Андрію Потинському апелює професорка УКУ, яка захистила дисертацію по історичній топографії Львова XIV-XIX ст., і внучата двоюрідна племінниця Михайла Терлецького Мар’яна Долинська. Вона каже, що в науці про охорону пам’яток є кілька рівнів, один з яких — дух міста чи місця.

«Він не дефінійований, але його можна відчути, і справжні львів’яни його відчувають. Я вважаю, що це місце має цей дух. Цей будинок має всі характерні риси сецесійної будівлі початку ХХ століття, і він вартує того, щоб бути пам’яткою», — переконана вона.

У продовження своїх аргументів Мар’яна Долинська каже, що раніше у Львові жили інтелігентні поляки, потім прийшли інтелігентні «освободітєлі», а після цього приїхало українське бидло, яке нічого не хоче зберігати.

«Дитиною я чула, як рідні говорили, що Терлецький жив у цьому будинку і мав басейн, який називався Свитязь і мав втілювати українськість. На мою думку, ми зобов’язані зберігати українськість Львова — це нематеріальна пам’ятка, яка втілюється у цьому будинку», — каже вона.

Андрій Потинський знову каже, що будинок зазнав багатьох перебудов і втратив автентичність, що його не можна зберегти в тому стані, у якому він є, а також що він не відповідає критеріям пам’ятки.

«Наше бачення — це рух до сучасності. Розумію, що у когось є сентименти стосовно цієї будівлі і ми розуміємо, що є моральна сторона питання. Ми не хочемо ні в якому разі применшити заслуги Терлецького, але вшанувати його можна в інших місцях, а це місце має дати шанс реалізуватися новій архітектурі», — говорить він, поки його намагаються перекричати незгодні мешканці та активісти. Андрій Садовий нагадує присутнім, що Львів — місто толерантне, а тому вислухати треба обидві сторони.

Місцева мешканка Тетяна Садовенко погоджується, що будинок не несе архітектурної цінності, але все ж громада проти, і, каже вона, забудовник має на це зважати.

«Ці перегородки всередині не мають жодного значення — фасад не перебудований. Є нові райони, де можна будувати нові офіси, — не в історичному ареалі. Відступіть, ми не дамо це рушити, будемо стояти тут день і ніч!», — попереджає вона.

Андрій Потинський знову говорить про перебудови і втрату автентичності.

«Це як ретро-автомобіль, у якому замінили все всередині, дах і колеса — він вже не має цінності. Ми вважаємо, що нова архітектура в цьому місці дасть більші можливості для працевлаштування. Виносити всі робочі місця в нові райони не є добре, бо є люди, які живуть тут і не хочуть витрачати по 3-4 години щодня на добирання на роботу», — каже він.

Голова ГО «Народна дія Львів» Анна Біликівська також радить забудовнику знайти інше місце для свого офісу. Крім того, вона піднімає болюче для охорони історичного середовища Львова питання — відсутність затвердженого історико-архітектурного опорного плану, а без нього, каже Анна Біликівська, взагалі неможливо видавати будь-які містобудівні умови та обмеження на будь-яке будівництво в центральній частині міста.

«Виконком порушив закон, затвердивши містобудівні умови, знаючи, що залишиться безкарним. Правоохоронні органи не захищають права людини. Ми відстоїмо будинок своїми силами, інакше ніхто нам не допоможе», — говорить вона.

Андрій Потинський тепер дістає інший аргумент — петиції проти знесення будинку і за. Він зауважує, що обидві набрали необхідні для розгляду 500 голосів досить швидко, а отже, не можна стверджувати, що всі львів’яни проти офісного центру на Сахарова.

«Зараз питання стоїть у площині смаків — кому і що подобається. В юридичній площині ми не порушуємо жодних норм», — каже представник забудовника.

Мешканка будинку поруч пропонує перебудувати наявний будинок усередині, але зберегти фасад і територію довкола. А ще вона радить — чи то забудовнику, чи то чиновникам, — чистити комунікації, а не руйнувати будинки, адже після кожного дощу, каже вона, люди по Сахарова ходять по коліна у воді. Сергій Ковальов відповідає, що комунікації нового офісного центру врізатимуться в колектор на вулиці Горбачевського, а не на Сахарова. Андрій Потинський же додає, що будівництво не передбачає вирубки наявних дерев.

Місцевий мешканець Юрій, який «живе тут з 1953 року», радить забудовнику дослухатися до Андрія Садового і забудувати офісами територію колишнього ЛАЗу. Також він називає петицію за знесення будинку фейковою і каже, що людей, яких її змушували підписувати, знайдуть.

Нарешті за будівництво офісного центру висловлюється не забудовник. Іван під крики «Ганьба!» від захисників будинку Терлецького каже, що багато подорожує і бачив, які офіси мають компанії Google, Microsoft, Facebook.

«Вони ніколи не дозволили б своїм працівникам тут працювати. Я б не працював у цій будівлі — мені неприємно сюди заходити, тому я за реконструкцію. Я молодий, мені ще тут довго жити. Я не хочу на це дивитися», — каже він, а йому з натовпу відразу доброзичливо відповідають: «Їдь звідси!».

Богдан Зятик зауважує, що питання «подобається офіс чи ні» не стоїть — на його думку, питання в тому, чи зберігаємо ми свою історію і культуру, чи плюємо на неї. Його підтримує представник ГО «Народна дія Львів», який каже, що йдеться про знищення історичної будівлі, а отже — про нівелювання історії.

«На мою думку, історія не може належати вузькому колу осіб, а думка громади в цій ситуації має бути вирішальною», — каже він.

Місцевий мешканець Роман Бобко виступає також за будівництво офісного центру, оскільки на його переконання місто має розвиватися, а молодь — робочі місця.

«Ніхто досі не говорив, що це пам’ятка. Є купа громадських організацій, які тільки зараз почали про це говорити. А що робили до цього? Як тільки зайшов забудовник, щоб щось зробити, почались крики», — каже він.

І крики таки починаються — бурхливіші, ніж раніше. Їх намагається побороти журналіст Андрій Дрозда, який також мешкає неподалік.

«Я завжди сприймав цей будинок, як офісний центр, і не мав підозри, що він має якусь історичну цінність. Ніхто з активістів раніше не піднімав питання, що цей будинок чимось важливий і унікальний. Я розумію людей, які тут живуть дуже довго і звикли до цього середовища, але це не означає, що треба це законсервувати і не рухатися вперед. Там, де відкривають сучасні центри, район оживає. Крім того, ця будівля є приватною, і ми маємо поважати приватну власність і приватну ініціативу. Забудовник нікого не виганяє та не виселяє — він створює додану вартість», — каже він.

Наостанок Андрій Садовий пропонує висловитися комусь з присутніх, хто має нейтральну позицію. Зголошується місцева мешканка Наталія, яка, однак, виступає проти всіх забудов у районі вулиці Горбачевського.

«Невже немає більше, де у Львові будувати офісні центри? Уже на Горбачевського, 19 був скандал, і ми не пустили забудовника. І тут не пустимо», — говорить вона.

Відтак нейтральну позицію займає Андрій Садовий, сказавши, що має бути гармонія між сучасними та історичними будівлями, повага до приватної власності, що йому прикро, коли зводять будинки-потвори, і що власник міста — це громада, а її права мають бути захищені. Він каже, що рішення виконком не приймає — свою думку ще мають висловити експертні середовища, зокрема Львівська політехніка, Академія мистецтв та Спілка архітекторів. Далі всіх присутніх забудовник запрошує всередину будинку Терлецького — аби переконатися, що він «практично непридатний для перебування людей». Суперечки між різними таборами не стихають і там.

Андрій Потинський у коментарі Tvoemisto.tv каже, що вони сподіваються, що громада таки сприйме це рішення і підтримає будівництво, а також додає, що за результатами дискусії проєкт можуть дещо модифікувати. Андрій Садовий у свою чергу в коментарі Tvoemisto.tv говорить, що навряд можна швидко очікувати рішення по будинку Терлецького, адже «ми повинні знайти консенсусне рішення, яке об’єднає громаду, а не розділить».

Роман Симович, Анна Журба

Фото прес-служби ЛМР

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.