Мощі святого, покровителя закоханих, зберігаються у містечку на Львівщині

logo
63590_mowi_svjatogo_pokrovitelja_zakohanih_zber.jpeg


Цей священномученик нині дуже популярний. Адже День закоханих пов’язують саме з його iм’ям

Жив святий Валентин у III столiттi, потай вiд влади вiнчав усiх закоханих, за що i був страчений 14 лютого. Нетлінні мощі святого вже понад два столiття покояться у самбiрськiй церквi Рiздва Пресвятої Богородицi у Самборі.

На престолi — маленька позолочена домовина. У ній — частина черепа, деякі кiстки та предмет, схожий на камiнь. Поряд скляна капсула — сюди колись збирали миро вiд останків, що мироточили.

“Мощі святого Валентина привезли до нашого храму 13 травня 1759 року із Ватикану, — каже Експресу отець Богдан Добрянський, настоятель церкви. — Викопали їх у Римi на цвинтарi святої Прісцилли, де був похований священномученик, i передали до церкви як духовнi релiквiї”.

Помолитися бiля покровителя закоханих люди з’їжджаються звiдусiль — із Польщі, Бiлорусi, Грузії, Казахстану, Росії. За століття молитов i почитання святого у Самборi вже виробилась гарна традицiя. Вважається, що той, хто з глибокою вiрою торкнеться скринi з мощами святого Валентина, переживе велику любов i матиме щасливу сiм’ю.

Зі слів місцевих, чимало люду припадає до мощей святого, кладуть фотокартки. I навіть були випадки, коли чоловiки повертались до своїх дружин.

“До нас приїздять багато туристів, що відпочивають у Трускавці, — каже отець Богдан. — Якось жінка приїхала на екскурсію, почула про мощі святого Валентина і, приступивши до них, довго щось просила. А згодом приїздила дякувати. Як виявилося, за те, що донька вийшла заміж. Три дні вона у нас жила (маємо гостьову кімнату для туристів)”.

Вимолюють люди у святого Валентина не тільки особисте щастя, а й оздоровлення від різних хвороб — раку, епілепсії, депресії. Бо ж, як відомо, за життя цей священномученик був і знаним лiкарем, зцілював молитвою недужих.

“Кілька місяців у мене боліли груди, — розповідає свою історію 39-річна одеситка Ірина. — Але одного разу уві сні мені з’явився чоловік, який тричі приклав хреста до грудей і сказав, що він святий Валентин. Прокинувшись вранці, я почала шукати інформацію про нього. Після цього сну ще день-два груди боліли. А потім все минулося. І я дуже вдячна, що зі мною так сталося. Я знайшла цю церкву у Самборі. І коли увійшла всередину — бачила, що все в ній було так само, як я бачила в тому сні, — ті ж двері, той же прохід, і мощі святого Валентина були на тому самому місці”.

Ірина ШЕЛУПЕЦЬ


А поділитися?