На Львівщині знайшли бочки з зерном страшного голоду 1947 року

9 Листопада, 2021, 17:01

Поділитись

Несподівану знахідку зробили кілька днів тому “чорні копачі” під Перемишлянами на Львівщині. Про це повідомив голова археологічної комісії у Науковому товаристві імені Шевченка в Європі, завідувач відділу Інституту релігієзнавства у Львівському музеї історії релігії Микола Бандрівський.

За його словами, на світлині – дві металеві бочки, які по вінця засипані зерном.

“Це чергова – і, доволі несподівана знахідка – “чорних копачів” у лісах під Перемишлянами на Львівщині кілька днів тому. Скоріш за все, ці дві бочки – німі свідки страшного голоду, який спіткав Галичину у 1947 році (мені мама і бабця розповідали). Чому це зерно залишилося невикористаним тією особою (чи, особами), які його закопували, сьогодні навряд чи вдасться встановити.

Але отакі пам’ятки своєю несподіваною появою у нашому сьогоденні, ніби стукають у серце кожного з нас, щоб ми не забували ті лиховісні перші повоєнні роки під червоними звіздами”, – написав Микола Бандрівський.

У коментарях під постом Миколи Бандрівського читачі пропонують висіяти це історичне зерно. Інші висловлюють сумніви, що здорове, на вигляд, збіжжя проросте.

“Навряд чи це зерно проросте – забагато часу пройшло. У мене на дачі, часом, були залишки насіння газонної трави, вівса, люцерни, соняшника, жита, гірчиці.

При зберіганні у нормальних умовах температури і вологості. Соняшник лежить найменше (тобто насіння стає неплідним, хоча ніби якість нормальна), найдовше з усього цього життєздатним залишається газонна трава та жито – десь 10 років. Решта набагато менше. Тобто перемолоти зерно на борошно ще можна,. А от отримати з нього врожай – вже ні. Саме тому у держрезервах зерно регулярно заміняють на свіже, а старше пускають у продаж на хлібозаводи”, – пише Галина Потабенко.

Джерело