На площі Міцкевича ми покажемо анатомію історичної вулиці Львова, – інтерв’ю із реставратором

Німецький реставратор Дірк Брюггеманн-Булгаков

Він нагадує середньовічного каменяра, якого дивом закинуло у ХХІ століття. Скуйовджена сива шевелюра, примружені очі, міцні руки. «Михаїл Булгаков – мій родич, Фрідріх Ніцше – мій друг», – жартує він з таким натяком, наче це й не жарт. Німецький досвідчений реставратор Дірк Брюггеманн-Булгаков разом із українськими колегами сьогодні працює у Львові над одним із найбільш амбітних проєктів у своїй практиці. Їх мета – законсервувати й відкрити для всезагального огляду фрагменти давніх фортифікацій, брукованої дороги й водостоків, розкопані археологами в районі площі Міцкевича.

Фінансує проведення консерваційних робіт «Центр розвитку нерухомості». Роботи триватимуть орієнтовно до середини 2021 року. У майбутньому експозиція буде знаходитися у підвальних приміщеннях готелю, який має намір побудувати тут вищезгадана компанія.

Зараз тут ведеться підготовка до будівництва готелю. Чи такі роботи не зашкодять збереженню археологічних артефактів?

Навпаки. Мене дуже тішить, що забудовник («Центр розвитку нерухомості» – ред.) узяв на себе ініціативу збереження й музеєфікації тих цікавих археологічних знахідок, які ми тут маємо. І поставився до цього з надзвичайною відповідальністю. Перш ніж розпочати реставраційні роботи, наша проєктна команда три місяці працювали тільки над тим, щоб знайти оптимальне технологічне рішення, консультувалися з українськими й закордонними археологами, реставраторами, науковцями.

У середні віки увесь Львів був оточений оборонним мурами. Але дістатися до більшості з них нині фізично неможливо. Вони заховані під пластами ґрунту товщиною два метри чи й більше. Будівництво ж на Міцкевича дає шанс заглянути вглиб цього історичного шару. Починаючи з 2000-х років, тут кілька разів велися археологічні розкопки і тепер їх результати зможуть бути відкриті для широко доступу.

Що ми маємо отримати, так би мовити «на виході», в результаті консервації?

Це буде два окремих фрагменти історичного ландшафту площею приблизно 38 і 20 квадратних метрів. Там збереглися залишки старих мурів з пологими ескарпами. Наше завдання – захистити їх на період будівельних робіт спеціальними конструкціями. Натомість давню бруковану дорогу, яка проходить під муром, ми плануємо підняти на рівень 1,20 метра від поверхні, щоб відвідувачі могли бачити її наче у розрізі. Тут виявляється є два шари дорожнього полотна – верхній шар датується XVII ст., нижній – XV ст. Таким чином, ми покажемо анатомію історичної вулиці Львова. Це геніально, що таке можна буде демонструвати сучасникам. Як мені розповідали археологи, найближча подібна експозиція існує аж у Кракові.

Як ви оціните якість львівських доріг?

В Україні я працюю уже 10 років, але ще не бачив такої майстерності. Місцевий вапняк, яким викладали дороги в середньовіччі, – досить м’який камінь. І щоб зміцнити шлях, пристосувати його до перевезення важких вантажів, тодішні будівничі придумали ось що. У дорожнє полотно вмонтовано камені, які за своєю формою нагадують корінь зуба і завдяки цьому роблять дорогу значно стійкішою до руйнувань. Це можна бачити наочно. На розкритому фрагменті дороги чітко видно борозни, які утворено колесами возів, але при цьому сама функціональність шляху повністю збережена, нема вибоїн, провалів тощо. Те ж саме можна сказати про водостік, який пролягає поруч. Йому кілька сотень років, але він і зараз працює, як новий.

Ще одна річ, на яку варто звернути увагу – місцеві ґрунти. Львів будувався на березі річки, по суті у болотистій місцевості. Щоб звести таке місто, потрібно було закопати в землю цілі ліси, аби забезпечити будівлі стійким фундаментом. На ті часи це було грандіозним інженерним викликом. Зараз, при консерваційних роботах, цей чинник теж вимагає додаткової уваги. Не можна працювати з мокрою породою. Тому на місці робіт ми створили умовні теплиці, де температура цілодобово підтримується на рівні +20 за Цельсієм (навіть у січневі морози).

Свого часу я багато працював у Лейпцігу, над збереженням тамтешніх пам’яток, зокрема Церкви св. Томаса, де довгий час працював Йоган Себастьян Бах, та інших історичних споруд, в т. ч. доріг і мурів. Так-от, і за структурою ґрунтів, і за структурою формування міста в заплаві річки Львів і Лейпціг дуже схожі.

Як довго триватимуть консерваційні роботи на площі Міцкевича?

Безпосередньо до робіт ми приступили 28 грудня. І, гадаю, будемо їх вести щонайменше до літа. У моїй команді 6 досвідчених реставраторів. Більше не потрібно, щоб ми не заважали один одному на обмеженому просторі. Але це праця, яка не любить поспіху. Вона вимагає, по-перше, скрупульозності. По-друге, певних матеріалів, які не завжди можна дістати в Україні. Що ми вже встигли зробити? Розбити ділянку на дрібні квадрати і в електронному вигляді зафіксувати усі елементи, які містить кожен такий квадрат. По всій довжині дороги розробили 7 великих шаблонів, які до міліметра відображають профіль поверхні. Камені, якими викладено дорогу, потрібно очистити, а для цього ми обробляємо їх спеціальним силіконовим лаком. При цьому породу, в якій вони лежали, теж збережено. Я вважаю, що вони мають перебувати й надалі у своєму автентичному ґрунті. Проте в нього потрібно буде додати спеціальні ін’єкції, щоб захистити глину від розсипання в майбутньому. Загалом, якщо порахувати, нам потрібно буде законсеравувати 25 тонн брукованого шляху.

Чи плануєте презентувати результати своєї роботи львівській громадськості?

Гадаю, що це доцільно буде зробити, коли проєкт буде завершено. Зараз ми тільки на перших етапах. Але що стосується фахового середовища, то львівські археологи, зокрема, з центру «Рятівна археологічна служба», у нас постійні гості. У своїй роботі ми дотримуємося їхніх рекомендацій. Крім того, обов’язково планую покликати на об’єкт учнів мистецького коледжу імені Івана Труша, де я є радником-консультантом, і провести тут практичне заняття. Для них це чудова нагода. Тим більше, що в Україні довгий час взагалі ніде не вчили такої професії, як фахівець з обробки каменю. Зараз ми намагаємося відродити це ремесло.

Ви казали, що вперше відвідали Львів 10 років тому, і після цього буваєте тут постійно. Є в нашому місті якийсь магнетизм?

Я досі захоплений тим історичним тлом, яке побачив у Львові, і в міру своїх сил і знань хочу допомогти його зберегти. Мені імпонує, з якою повагою кожне нове століття забудови у місті ставиться до здобутків попереднього. І в загальному образі Львова чітко прочитується внесок кожного з поколінь майстрів, надзвичайно талановитих і компетентних. Мене, наприклад, вразила фігура львівського будівничого початку ХХ ст. Івана Левинського. Його обходження з матеріалами – це високе мистецтво. Він для мене став утіленням архітектора старої школи, котрий не лише малював проєкти на папері, він водночас був майстром, знався на ремісничих професіях, мав чуття матеріалу. Зараз, на жаль, це чуття втрачається. І власне в коледжі Труша нині ми намагаємося повернутися до такого підходу.

А як ви самі стали реставратором?

Насправді я опанував кілька суміжних професій – реставратора, каменяра, скульптора. Стати скульптором я вирішив у 6 років. Тоді зламав руку, і щоб її розробляти лікарі порекомендували вправи з пластичними матеріалами. Мені так сподобалося, що я вирішив: це буде справою мого життя. Жодного разу не засумнівався у своєму виборі. Моє фахове навчання загалом тривало 12 років. А після цього у 1994-му відкрив власну справу, якою займаюся й досі. І яка залишається улюбленою. Бо в ній ніколи не буває двох однакових проєктів. Кожен черговий – це виклик, який спонукає шукати нові рішення, досліджувати, креативити.

Довідка:

Ділянка за адресою площа Міцкевича, 9 займає південно-західну частину колишнього «міста в мурах». Через неї проходить частина Високого муру, який був збудований у другій половині XIV ст. між Вежами кожум’яків та боднарів. До кінця 90-х рр. ХХ ст. на цьому місті знаходився житловий будинок 1839 р. Внаслідок просідання фундаментів через прорахунки під час побудови, природного старіння несучих конструкцій стін і перекриття, значна частина будівлі в 1995 році була зруйнована. Згідно з ухвалою Львівської міської ради № 755 від 29.05.1997 р. будинок, що загрожував обвалом, було знесено. Це створило передумови для проведення археологічних розкопок на вказаній ділянці.

Історія археологічного дослідження ділянки на площі Міцкевича, 9 має декілька етапів. Перші розкопки були проведені у 2005-2006 роках експедицією Львівського комунального підприємства «Археологічно-архітектурна служба м. Львова», наступні – у 2013 і 2020 роках. Зокрема, у 2020 році науково-дослідний центр Інституту археології НАН України «Рятівна археологічна служба» повторно дослідив фрагменти Високого муру, розкриті під час попередніх археологічних робіт, а також ті, які тоді не вдалося розкрити з технічних причин; виявив із зовнішнього боку муру ескарп рову, зміцненого кам’яною кладкою на вапняному розчині; створив цифрову 3D-модель Високого муру і прилеглої до нього дороги XV-XVII ст. «Рятівна археологічна служба» також підготувала рекомендації щодо консерваційних заходів виявлених фрагментів муру і дороги та їх подальшого експонування.

Замовником археологічних досліджень, виконаних центром «Рятівна археологічна служба», виступила компанія «Центр розвитку нерухомості». Вона ж запросила для проведення консерваційних робіт на ділянці, згідно з рекомендаціями археологів, команду реставраторів на чолі з досвідченим німецьким фахівцем Дірком Брюггеманном-Булгаковим. Супровід консерваційних робіт щодо збереження решток Високого муру та прилеглої до нього кам’яної дороги здійснює львівська архітектурна компанія «Зелемінь», що спеціалізується на реставраційних роботах, реконструкції й пристосуванні споруд та пам’яток архітектури.

«Центр розвитку нерухомості» має намір облаштувати у підвальних приміщеннях готелю, який буде побудовано на площі Міцкевича, 9, простір, де експонуватимуться для загального доступу законсервовані і збережені у своєму первинному вигляді фрагменти Високого муру і середньовічної дороги.